Сергій Копейко
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Григорович Копейко
Народження	7 жовтня 1907(1907-10-07)
	Харків, Російська імперія
Смерть	11 жовтня 2000(2000-10-11) (93 роки)
	Шебекіно, Росія
Зріст	170 см
Громадянство	СРСР
Позиція	півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1928 «Залдор» ? (?) 1929—1935 «Динамо» (Х) ? (?) 1936 «Спартак» (Х) 5 (0) 1937 «Динамо» (Х) 6 (2) 1938—1940 «Сільмаш» (Х) 74 (?)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1932—1933	СРСР-2
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
195?—199? 1966	«Хімік» (Шебекіно) «Спартак» (Б)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Сергій Григорович Копейко (нар. 7 жовтня 1907, Харків, Російська імперія — пом. 11 жовтня 2000, Шебекіно, Росія) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника та нападника.

Народився 7 жовтня 1907 року в Харкові. Навчався в місцевій гімназії^[1]. Футболом розаочав займатися в 1921 році (на той час Сергію виповнилося 14 років), ганяючи м'яча з хлопцями на одному з харківських пустирів^[2]. Футболом займався разом зі своїм братом Павлом, а також з іншими однолітками: Юрієм Кондратенком, братами Н. і М. Княжевськими та Борисом Багаєвським. Кумирами для юних футболістів були відомі харківські гравці І. Привалов, М. Кротов, Я. Алфьоров та М. Капустін. На відміну від решти однолітків Сергія в першу чергу цікавила не зовнішня схожість зі своїми кумирами, а їх стиль гри^[2].

У 1923 році талановитого футболіста помітили керівники новоствореного харківського «Будівельника». У команді швидко став провідним гравцем. У 1928 році прийняв запрошення харківського «Залдору». Проте вже незабаром перейшов до складу харківського «Динамо». У 1933 році потрапив до списку 33-х найкращих футболістів країни^[2].

У 1936 році перейшов до харківського «Спартака». Наступного року повернувся до харківського «Динамо». З 1938 року захищав кольори іншого харківського колективу «Сільмаш». 12 червня 1938 року допоміг «Сільмашу» обіграти московське «Динамо» (1:0)^[2].

Після початку Німецько-радянської війни С.Копейко разом із заводом «Серп і молот» евакуювався до Саратова, випускав боєприпаси^[2].

Навесні 1945 року на честь свята Перемоги ВЦРПС оголосив всесоюзний турнір серед найкращих команд виробничих колективів, у якому взяв участь й «Металіст». Команда дійшла до 1/4 фіналу, але до Горького, на матч з місцевим «Торпедо», їй довелося добиратися три доби. Через це харків'яни поступилися торпедівцям^[2].

У 1945 році повернувся до Харкова, де 38-річний Копейко виступав за «Дзержинець». Його партнерами по команді були на той час ще молоді Г. Борзенко, О. Бакуменко, А. Рабинович, О. Левченко, Г. Кацай^[2].

Залучався до збірних ЦР «Динамо», міст Харкова та Москви, а також збірної УРСР та другої збірної СРСР^[2][1].

Високотехнічний, комунікабельний, невгамовний, коли слід було «завести», підтримати жартом партнерів, кмітливий та веселий[2]. Майстер спокійної, розміреної гри, заснованої на відмінному виборі місця і добре поставлених ударах[1].

По завершенні футбольної кар'єри розпочав тренерську діяльність. З 1950-х років очолив новостворену команду «Хімік» (Шебекіно) при місцевому хімічному заводі. Допоміг команді 6 разів завоювати чемпіонат Бєлгородської області, ще 4 рази вигравав з «хіміками» обласний кубок^[1]. Працював також у місцевій ДЮСШ, серед його вихованців — Леонід Пивко, Борис Коваленко, Сергій Новоченко, Сергій Кристиненко, Юрій Кривченко, Віктор Прохоров та ін^[1].

До червня 1966 року нетривалий період тренував також «Спартак» (Бєлгород).

Помер 11 жовтня 2000 року в Шебекіно, Бєлгородська область.

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (1): 1932

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} на сайті «Український футбол»
• Профіль [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru
• Копейко Сергій Григорович [Архівовано 26 травня 2019 у Wayback Machine.] на сайті sport-strana.ru