Довжина птаха становить 19-22 см, розмах крил 30-32 см, вага 20-37 г. Виду не притаманний статевий диморіфізм. Верхня частина тіла оливково-коричнева, голова з коротким чубом дещо темніша. Груди сірі, живіт жовтуватий. Крила і хвіст рудувато-коричневі[7][8].
M. c. cinerascens (Lawrence, 1851) — південний захід США, захід Мексики;
M. c. pertinax Baird, SF, 1860 — південь півострова Каліфорнія.
Поширення і екологія
Світлочереві копетони гніздяться в сухих чагарникових заростях, порослих чагарником пасовиськах, в прибережних лісах і рідколіссях на заході США та на півночі і в центрі Мексики, на висоті до 2200 м над рівнем моря. Взимку птахи мігрують до південної Мексики та на тихоокеанське узбережжя Центральної Америки. Популяції, що мешкають на півострові Каліфорнія і на узбережжі Каліфорнійської затоки ведуть осілий спосіб життя. Поодиноких світлочеревих копетонів можна зустріти поза межами основного ареалу поширення птаха — на півдні Канади, на сході США та на карибських островах, таких як Сен-П'єр і Мікелон[10][11].
Поведінка
Світлочереві копетони харчуються здебільшого комахами, яких ловлять, пікіруючи на них з крони дерева. Також птахи доповнюють свій раціон дрібними плодами і ягодами, а іноді невеликими плазунами і гризунами.
Паразити
Світлочеревий копетон є хазяїном низки паразитів, зокрема кліщів Tyranninyssus callinectoides[12] (для якого він є типовим хазяїном) і Syringophilopsis tyranni[13].
↑Cardiff, Steven W.; Dittmann, Donna L. (2002). Poole, A. (ред.). Ash-throated Flycatcher (Myiarchus cinerascens). The Birds of North America Online. Ithaca: Cornell Lab of Ornithology. Процитовано 30 березня 2009.
↑Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 11 серпня 2021.
↑Hendricks, Sarah A.; Flannery, Maureen E.; Spicer, Greg S. (Oct 2013). Cophylogeny of Quill Mites from the Genus Syringophilopsis (Acari: Syringophilidae) and Their North American Passerine Hosts. The Journal of Parasitology. 99 (5): 827—834. doi:10.1645/ge-2400.1. JSTOR41982101. PMID23638969.
