Країна Гонгурі
«Країна Гонгурі» (рос. Страна Гонгури/Открытие Риэля) — науково-фантастичний роман[1] 1922 року радянського письменника Вівіана Ітіна. Одна з перших радянських утопій. Сюжет та його художні особливостіРоман написаний у характерній для початку 1920-х років манері: своєю концентрованої «віршованою» образністю, ритмізацією, символікою, емоційністю він нагадує поему в прозі. Ітін оригінально вирішив жанрову проблему «сучасної» утопії тих років. Він показав, що хронікально-безперервне сюжетне продовження сьогодення в майбутнє не обов'язкове. У «Країні Гонгурі» філософський образ майбутнього співвіднесений з цим композиційно — як би пов'язаний трагічним епізодом з громадянської війни в Росії. Потрапивши в полон до колчаківців молодий революціонер Гелій кинутий у в'язницю і очікує розстрілу. Його сусід по камері, старий лікар Мітч, колишній політемігрант, занурює юнака в гіпнотичний сон, в якому той переноситься на 2000 років вперед у часі. Вночі, прокинувшись від видінь, Гелій розповідає Мітчу історію свого життя в майбутньому. У своєму сні Гелій перевтілюється в юнака на ім'я Рієль (подібний мотив перевтілення зустрічається, наприклад, у Джека Лондона в «Зоряному блукачі» й добре відомий російським символістам). Сучасники Рієля подолали соціальні протиріччя, удосконалили й видозмінили свій світ, їх основні заняття мистецтво та наука. Втім, уклад цього утопічного суспільства описано автором досить схематично — розповідь присвячено головним чином особистими враженнями і переживань Рієля. Він бере участь в експедиції на іншу планету, потім повертається і, прагнучи бути гідним любові красуні Гонгурі, розпочинає займатися науковими дослідженнями. В процесі роботи наукова пристрасть витісняє його любов до дівчини. Ріель робить одне відкриття за іншим. Він створює машину, яка дозволяє бачити будову матерії. В його уяві, Всесвіт й атом побудовані за єдиним планом. Розглядаючи під величезним збільшенням Блакитний Куля, колись створений на основі мозку одного з видатних вчених країни, він в одній зі складних молекул знаходить Сонячну систему та одну з її планет — Землю. Він спостерігає коло нещасть, які одноманітно повторюються в історії розумних істот, розкиданих по Всесвіту. Психіка Рієля надламується — не витримавши побачених сцен воєн, жорстокості, насильства, він приймає отруту. Марення закінчується, Гелій приходить до тями в камері в'язниці. На світанку юнака розстрілюють. Історія написання та виданняОповідання «Відкриття Рієля», яке лягло в основу «Країни Гонгурі», було написане Ітіним у 1916 році. Пізніше автор згадував:
Розповідь була передана в редакцію горьковского журналу «Літопис» в 1917 році. Горький схвально поставився до рукопису, але журнал незабаром закрився, розповідь залишилася ненадрукованою, а рукопис зник. У 1922 році родичі Ітіна переслали йому з Петрограда в Канськ, де він працював завагітпромом, збережену копію рукопису. Автор розширив його і в тому ж році опублікував. Він писав:
Збереглося лише декілька примірників цього видання[2]. У листі до Горького Ітін написав:
Уцілілі дарчі екземпляри сибіряки знищили після арештів 1938 року. Можливо, однією з причин цього були слова, які промовляє герой книги, і які відсутні в пізніших виданнях:
Згодом цей твір декілька разів перевидавався, як при житті Ітіна, так і після його загибелі й реабілітації в 1956 році. Спочатку «Відкриття Рієля» (за варіантом московського видання 1927 року) було видано в Німеччині, (Берлін, 1980, 1981; Гамбург, 1987, 1988), потім у Новосибірську (1983), Красноярську (1985) та в Канську (1994) — по Канському варіанту редакції (1922) з назвою «Країна Гонгурі». У видання 1927 року автор вніс ряд доповнень і виправлень. Ці зміни не сподобалися Горькому, який писав Ітіну:
Походження назвиВ одному зі своїх віршів Ітін написав:
У листі до поета Леоніда Мартинову він пояснює:
В примітках до видання 1927 року назва роману зв'язується з «гонгоризмом» — іспанською поетичною школою XVII століття, засновану поетом Луїсом де Гонгора-і-Арготе, яка утверджувала «культ чистої форми», відсутність сюжету, ускладнення мови[3]. Іменем Гонгурі Ітін назвав дочку, яка померла незабаром після народження[4]. Видання
Література
Примітки
Посилання
|