Наукова школа — 27 кандидатів і 14 докторів історичних наук. У 1977—2015 роках — завідувач відділу історії України 20—30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України (у 1977—1986 — відділ соціалістичного будівництва, у 1986—1991 — відділ соціалістичного і комуністичного будівництва Інституту історії АН УРСР). Має понад 1,5 тис. публікацій, в тому числі 47 книжок, понад 70 розділів у колективних монографіях, більш як 500 статей у газетах. Автор книг, підручників, монографій для вищої та середньої шкіл України.
Роботи
Бібліографія праць до 2016 року:
«Історик на зламі епох». (Станіслав Кульчицький: Матеріали до біобібліографії. Інтерв'ю. Спогади). — К.: Інститут історії України, 2016. — 531 с.[4]
«Комунізм в Україні: перше десятиріччя. Роки 1919—1928»
«Україна між двома війнами: роки 1921—1939».
«Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні»
«Російська революція 1917 року: новий погляд»
«Почему он нас уничтожал? Сталин и украинский Голодомор» / Л. Ившина (общ. ред.), Н. Тысячная (сост.). — К.: ЗАО «Украинская пресс-группа», 2007. — 208 c.