|
Кухарчук Дмитро Васильович
Дмитро Васильович Кухарчук (нар. 4 червня 1990, Вінниця) — український політик, громадський діяч, учасник війни на сході України, член Вищої ради політичної партії Національний корпус[1], затримувався у т. зв. справі черкаських ветеранів, командир 2-го штурмового батальйону 3 ОШБр[2]. ЖиттєписНародився 4 червня 1990 року у Вінниці. Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, здобув ступінь бакалавра філософії. Згодом працював журналістом-фрілансером[3]. На межі 2000-х і 2010-х активно брав участь у діяльності руху Ультрас в Черкасах. Активний учасник Революції Гідності, брав участь у штурмі Черкаської облдержадміністрації та протистоянні на вулиці Грушевського в Києві[4]. Навесні 2014 року став добровольцем батальйону «Азов». Брав участь у бойових діях на сході України, зокрема у визволенні Мар'їнки, Іловайській та Широкинській операціях. У 2023 не зважаючи на участь в бойових діях отримав диплом магістра філософії в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Політична діяльністьЗ 2016 року є членом Вищої Ради політичної партії Національний корпус, очолює Черкаський обласний осередок партії[5]. Працював помічником на громадських засадах народного депутата Верховної Ради 8 скликання Андрія Білецького[6]. У січні 2018 року був організатором блокування трибуни на сесії Черкаської міськради, яка 4 рази поспіль не могла ухвалити бюджет. В результаті блокування відбувся значний медійний резонанс і бюджет був ухвалений[7][8] У 2019 році балотувався до Верховної Ради 9 скликання як самовисуванець та член партії «Національний корпус» по 194 округу[9][10]. У березні 2019 року брав участь в акціях «Національного корпусу» проти президента Порошенка (відома також як «кампанія проти свинарчуків»). Був організатором і безпосереднім учасником блокування президентського кортежу в Черкасах. В ході акції Кухарчук був затриманий.[11][12]. У листопаді 2019 року зробив скандальну заяву про здачу інтересів держави «Соросу та Ротшильдам».[13] 25 вересня 2020 року був зареєстрований ТВК як кандидат на посаду Черкаського міського голови від партії «Національний корпус»[14]. Під час виборчих перегонів використовував гасло «Той, хто вигнав Пороха!» і в результаті виборів посів третє місце[15]. Затримання14 серпня 2021 року брав участь в акції протесту Національного корпусу на вулиці Банковій, під час якої відбувалися сутички з поліцією. Проти найактивніших учасників тих подій (серед яких був і Дмитро Кухарчук) було порушено кримінальну справу (так звана «справа черкаських ветеранів»). 30 серпня 2021 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив тримання під вартою (без застави) в якості запобіжного заходу для Дмитра Кухарчука та Олега Довбиша (також ветерана полку «Азов», лідера черкаського руху Ультрас)[16][17] Незадовго до цього під Печерським відділком поліції Дмитро Кухарчук публічно перерізав собі вени на руці на знак протесту через «переслідування ветеранів».[18][19]. Національний корпус називає затримання «черкаських ветеранів» політичними репресіями проти своєї політичної сили[20]. У вересні 2021 року, перебуваючи в слідчому ізоляторі, став кандидатом в народні депутати по 197 округу в Черкаській області[21]. Військова діяльністьНавесні 2014 року став добровольцем батальйону «Азов». Брав участь у бойових діях на сході України, зокрема у визволенні Мар'їнки, Іловайській та Широкинській операціях. На початку повномасштабного вторгнення стояв на обороні Київщини, став командиром батальйону у підрозділі ССО «Азов» Київ. Успішно провів обороні дії разом з 72ю бригадаю, та виконав задачу по утриманню смуги.Згодом взяв участь у Запорізькій кампанії[22]. Восени 2022 року посів посаду командира 2-го штурмового батальйону 3 ОШБр[23]. У період з січня по квітень 2023 року його батальйон тримав оборону на Бахмутському напрямку та стабілізував фронт на південному фланзі від Бахмута[24]. У травні 2023 року 2-ий штурмовий батальйон під командуванням Кухарчука розпочав контрнаступ Збройних Сил України на Бахмутському напрямку. За 5 місяців було проведено успішні операції на каналі Сіверський-Донець, відбулась деокупація н.п. Андріївка[25]. Загалом за час контрнаступу 3 ОШБр звільнила 26 км2. Після цього була підготовка до проведення операції на Авдіївському напрямку, а саме в місті Авдіївка, де силами його батальйону було знищено велику кількість ворогів. Його 2-й штурмовий батальйон вів запеклі бої в напівоточенні, відрізаний від інших підрозділів майже на всіх флангах, але попри це забезпечував вихід українських військ з міста. [26] НагородиОрден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня Відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест» та «Сталевий Хрест» Нагрудний знак «Сприяння в обороні Києва» Примітки
Information related to Кухарчук Дмитро Васильович |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
