|
Кінетохор Кінетохор — білкова структура на хромосомі, до якої кріпляться волокна веретена поділу під час поділу клітини. Кінетохори відіграють найважливішу роль при сегрегації хромосом для подальшого поділу батьківської клітини на дві дочірні.[1] Кінетохори формуються на центромерах хромосом у еукаріотів. Кінетохори поділяють на дві області — внутрішню, міцно пов'язану з центромерною ДНК, і зовнішню, що взаємодіє з мікротрубочками веретена поділу. На початку мітозу мікротрубочки, що швидко ростуть і тут же розпадаються, активно «обмацують» цитоплазму клітини в пошуках кінетохор .[1] Зв'язки мікротрубочок, що кріпляться до одиничного кінетохору, називають «К-пучками» (англ. K-bundles). З ходом еволюції і ускладненням організмів, число мікротрубочок, що кріпляться до одиничного кінетохора, очевидно, зростала: у дріжджів виду Saccharomyces cerevisiae до кінетохору кріпиться одна мікротрубочка, у Schizosaccharomyces pombe — від 2 до 4, у мушки Drosophila melanogaster від 4 до 6, у ссавців — від 20 і більше.[2] Структурно кінетохори складаються з безлічі білків, їх набір різний у різних видів, але багато з них гомологічних. Основними білками, що входять до складу кінетохора є білки, що зв'язують його з хроматидою, і білки, що беруть участь в перенесенні хроматиди по мікротрубочках веретена поділу. Основними з них є дінеїни. Активно досліджується молекулярна еволюція будови кінетохора. ЕтимологіяСлово «кінетохор» складено з двох грецьких коренів: кине — рух, і хорос — місце. Багатьох читачів плутає триваюче помилкове використання термінів «кінетохор» і «центромера» для загального позначення звуженої частини хромосом, що з'єднується з веретеном, для позначення ДНК-послідовності в цій галузі, для позначення частини гетерохроматину в цій позиції.[2] Література
Примітки
|
