|
Лавочкін Семен Олексійович
Семен Олексійович (Алтерович, Айзікович) Лавочкін (нар. 11 вересня 1900, Смоленськ — пом. 9 червня 1960, полігон Сари-Шаган, Карагандинська область) — радянський авіаційний конструктор. Член-кореспондент Академії наук СРСР, генерал-майор інженерно-авіаційної служби (19.08.1944), чотириразовий лауреат Сталінської премії, двічі Герой Соціалістичної Праці (1943, 1956). БіографіяНародився в Смоленську в єврейській родині. Батько — Алтер Ілліч Лавочкін, меламед[1]; мати Гіта Савеліївна — домогосподарка. Закінчив міське училище в Рославлі, потім, із золотою медаллю, курську гімназію (1917). З 1918 року — в Червоній Армії — воював червоноармійцем. У 1920 році служив у прикордонній охороні. У наприкінці 1920 року був демобілізований і направлений на навчання до Москви. Закінчив в 1927 році Московське вище технічне училище (зараз — Московський державний технічний університет імені М. Е. Баумана) та отримав кваліфікацію інженера-аеромеханіка. ЗаслугиУ 1939—1940 роках під керівництвом Володимира Горбунова в ОКБ-301 (місто Хімки Московської області) був одним з ініціаторів і учасників створення радянського сучасного літака-винищувача ЛаГГ-3 з дельта-деревини. Разом з Володимиром Горбуновим і Михайлом Гудковим у 1939 отримав службове звання — Головний конструктор з літакобудування. Ряд подальших моделей цього літака — Ла-5, Ла-7 і різні їх модифікації, створені вже в ОКБ-21 під керівництвом Лавочкіна в місті Горькому (призначений начальником ОКБ 23 листопада 1 940 року), виявили високі бойові якості і зіграли важливу роль в ході Німецько-радянської війни. Удостоєний Сталінської премії першого ступеня в 1941 разом з Горбуновим та Гудковим за створення винищувача ЛаГГ-3 за підсумками 1940 року. В 1943 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці і став лауреатом Сталінської премії першого ступеня за створення винищувача Ла-5 . У жовтні 1945 року після повернення з міста Горького призначений начальником ОКБ-301 в місті Хімки Московської області (нині — ФГУП «Науково-виробниче об'єднання імені С. А. Лавочкіна»). У 1946 році за Ла-7 удостоєний Сталінської премії другого ступеня. В 1948 році за створення нових типів літаків удостоєний Сталінської премії першого ступеня. Після війни Семен Олексійович працював над створенням реактивних літаків. У його ОКБ-301[2] були розроблені серійний (Ла-15) і багато дослідних реактивних винищувачів. В 1954 році Лавочкін починає роботу над міжконтинентальною надзвуковою крилатою ракетою «Буря» (керівник робіт — Н. С. Черняков).[3] В 1956 році присвоєно службове звання — Генеральний конструктор з літакобудування. З 19.08.1944 року Лавочкін — генерал-майор інженерно-авіаційної служби, з 1958 року — член-кореспондент АН СРСР. Лавочкіну двічі (1943, 1956) присвоювалося звання Героя Соціалістичної Праці, чотири рази (1941, 1943, 1946, 1948) присуджувалася Сталінська премія, він нагороджений багатьма орденами і медалями. Лавочкін був обраний депутатом Верховної Ради СРСР третього-п'ятого скликань (1950—1958), член КПРС з 1953 року. Помер від наслідків гострої серцевої недостатності на полігоні Сари-Шаган 9 червня 1960 при випробуванні системи ППО «Даль». Похований на Новодівичому кладовищі у Москві. Нагороди
Пам'ятьІм'я С. А. Лавочкіна носять вулиці в містах: Меморіальні дошки встановлені:
Література
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
