Історично вважалося, що ніппонозавр належить до Lambeosaurini, але його положення в межах триби є дискусійним. Аналіз 2018 року, проведений Такасакі та ін., заперечив це розміщення, натомість помістивши ніппонозавра в кладу з Arenysaurus і Blasisaurus як сестринські таксони до Lambeosaurini[2].
Альтернативний філогенетичний аналіз, проведений Сінгом та ін. (2017), показав наступну кладограму, яка аналогічно розміщує Arenysaurus поза Lambeosaurini[3]:
Ламбеозаврині за довжиною були різні: ніппонозавр — 5—8 метрів, коритозавр — 8—10, а ламбеозавр — 10—15. За масою коритозавр досягав 3—4 тони, ламбеозавр — 4,5, а ніппонозавр — 1,1. На зріст ламбеозавр сягав 4 метри.
Гребінь
У представників триби ламбеозаврині гребінь був як півколо. Він покращував нюх, та, можливо, був резонатором звуків. На відміну від ламбеозавринів, представники триби парозауролофіні мали довгий гребінь, загнутий назад.
Поширення
Ламбеозавріні були в різних частинах світу: Коритозавра та ламбеозавра знайшли на території США та Канади, ніппонозавра — Росії, а магнопалію — у Мексиці.
Знахідки
Ламбеозавр та коритозавр
Ламбеозавра знайшов відомий геолог та палеонтолог Лоренс Ламб у провінції Альберта (Канада) в 1923 році. На честь нього й назвали динозавра. Місце, де його знайшли називається Парк динозаврів. Там також знайшли коритозавра та паразауролофа, та багато інших динозаврів. Коритозавра знайшов Барнум Браун у 1912 році.
Ніппонозавр
Єдиний неповний скелет ніппонозавра знайшли японці у 1934 році в Сахалінській області. У перекладі з латини «ніппонозавр» означає «японський ящір». Скелет зберігається у науковому музеї в місті Саппоро (Японія).
