Латиніна Лариса Семенівна

Латиніна Лариса Семенівна рос. Лариса Семёновна Латынина
Загальна інформація
Громадянство	СРСР  Росія
Народження	27 грудня 1934(1934-12-27)[1] (90 років)  Херсон, Українська РСР, СРСР
Зріст	161 см
Вага	52 кг
Спорт
Країна	СРСР
Вид спорту	спортивна гімнастика
Нагороди
Латиніна Лариса Семенівна у Вікісховищі

Лариса Семенівна Латиніна (при народженні Дирій) (нар. 27 грудня 1934, Херсон^[2], Українська РСР, СРСР) — українська радянська спортивна гімнастка, дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор — 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). У 1966—1977 роках була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР зі спортивної гімнастики.

Дитинство Лариси Семенівни припало на роки війни. Батько — Семен Андрійович Дирій (1906—1943) — покинув сім'ю, коли їй не було року. Потім — загинув на фронті.^[3] Мати — Пелагея Онисимівна Барабанюк (1902—1975) — працювала прибиральницею, нічним сторожем. Сама виховувала доньку у повоєнному Херсоні. Заробляла трохи більше ніж 200 рублів, з яких 50 віддавала на заняття дочки балетними танцями.

Спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з Херсона. Першим тренером став вчитель фізичної культури школи № 14 Михайло Сотниченко. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила до Київського політехнічного інституту та продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мишакова^[4]. Разом з мамою переїхали до Києва.^[3]

Після другого курсу перевелася з політехнічного інституту до Київського державного інституту фізичної культури, де поєднувала навчання з виступами на спортивних змаганнях різного рівня.^[5] Навесні 1959 року, будучи молодою мамою (у грудні 1958 року у Латиніної народилася дочка Тетяна), з відзнакою закінчила інститут.

На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року в Мельбурні Латиніна виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). Радянські газети в липні 1958 повідомляли, що на чемпіонаті світу з гімнастики київська спортсменка Лариса Латиніна вийшла на перше місце і завоювала золоту медаль і звання абсолютної чемпіонки світу.

На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на колоді і брусах, бронзу в опорному стрибку.

На Олімпіаді 1964 року в Токіо Латиніна не змогла виграти абсолютну першість, задовольнившись сріблом, проте виграла в команді та вільні вправи, та ще дві бронзові медалі.

Лариса Латиніна — восьмиразова чемпіонка світу з гімнастики, учасниця трьох олімпійських ігор (1956, 1960, 1964). . З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор (18 олімпійських медалей: 9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). У 2012 році це досягнення було перевершено Майклом Фелпсом.

Завершила кар'єру в 1966 році.

У 1966—1977 роках була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР зі спортивної гімнастики, відповідала за організацію змагань з гімнастики на Олімпіаді 1980 року в Москві.

Нині Лариса Латиніна — громадянка Росії, живе в місті Семенівське в Московській області.

В 1998 році Латиніну включили до Міжнародної зали слави спортивної гімнастики^[6].

Рішенням сесії Херсонської міської ради XXIII скликання від 27 квітня 2000 року Ларисі Латиніній присвоєно звання «Почесний громадянин міста Херсона».^[7]

• Батько — Дирій Семен Андрійович (1906—1943), учасник Другої Світової війни, загинув у Сталінградській битві.
• Мати — Барабанюк Пелагея Онисимівна (1902—1975).
• Чоловік :
  • перший шлюб: Латинін Іван Ілліч;
  • другий шлюб: Фельдман Юрій Ізраїльович (1938—2020), доктор технічних наук, професор, академік Російської та Міжнародної академії електротехнічних наук, в минулому — президент, генеральний директор ВАТ «Акціонерна електротехнічна компанія „Динамо“.^[3]
• Донька — Латиніна Тетяна Іванівна (нар. 1958) протягом 15 років танцювала в хореографічному ансамблі „Бєрьозка“.
  • Онуки: Костянтин (нар. 1981), Вадим (нар. 1994).
• Син - Андрій (загинув).

Лариса Латиніна є автором книг:

• Латиніна Л. Сонячна молодість / Літ. запис Г. Поліщук. — К.: Молодь, 1958. — 114 с. з іл.
• Латынина Л. С. Равновесие. — М.: Мол. гвардия, 1970. — 223 с. : 8 л. ил. — (Спорт и личность).
• Латынина Л. С. Равновесие. Изд. 2-е. — М.: Мол. гвардия, 1975. — 240 с. с ил : 16 л. ил. — (Спорт и личность; Кн. 25).
• Латынина Л. С. Как зовут эту девочку?. — М.: Правда, 1974. — 46 с. — (Б-чка „Огонек“; № 35).
• Латынина Л. С. Гимнастика сквозь годы. — М.: Сов. Россия, 1977. — 157 с.
• Латынина Л. С. Гимнастика сквозь годы. — Санкт-Петербург: Фонд Людвига Нобеля: Полиграфическое предприятие № 3, печ. 2014. — 378 с., [18] л. цв. ил., портр.: ил., портр.; 21 см; ISBN 978-5-902078-86-9

На першості СРСР 1958-го року Латиніна виступала будучи на п'ятому місяці вагітності^[8], приховавши це за рекомендацією лікаря^[9].

• Орден Леніна (1957)
• Орден Дружби народів (1980)
• Три ордени «Знак Пошани» (1960, 1969, 1972)

• Орден княгині Ольги III ст. (29 листопада 2002) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх^[10]

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ст. (2010), IV ст. (2004)
• Орден Пошани (1999)

• Олімпійський орден^[11]

Лариса Латиніна зображена на картині "Гімнасти СРСР" академіка Російської академії мистецтв Дмитра Жилінського.

• Шевченко В. Ф. . Латиніна Лариса Семенівна [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 52. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Абліцов Віталій. Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті». — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Яремко Іван. Лариса Латиніна: «Почуваюся найщасливішою жінкою в світі» // Високий замок.— Львів, № 189 (5253) від 22 грудня 2014. — С. 10.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Латиніна Лариса Семенівна

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Латиніна Лариса Семенівна

• Імена [Архівовано 11 липня 2007 у Wayback Machine.]
• Латиніна на Олімпійських іграх 1956 в Мельбурні [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Новая газета. Лариса Латынина. Первое правило королевы [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.