Лебедєв Павло Павлович

Лебедєв Павло Павлович
рос. Павел Павлович Лебедев
Народження	3 травня 1872(1872-05-03) або 21 квітня (3 травня) 1872[1]  Чебоксари, Чебоксарський повітd, Казанська губернія, Російська імперія[2]
Смерть	2 липня 1933(1933-07-02)[2][1] (61 рік)  Харків, Харківська область, Українська СРР, СРСР[2]
Країна	Російська імперія  СРСР
Освіта	Олександрівське військове училище і Академія Генерального штабу
Звання	генерал-майор і Ranks and rank insignia of the Red Army 1918–1935d
Командування	Східний фронт (Громадянська війна в Росії) і Генеральний штаб Збройних сил РФ
Війни / битви	Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Нагороди
Лебедєв Павло Павлович у Вікісховищі

Павло Павлович Лебедєв (21 квітня (3 травня) 1872(18720503) — 2 липня 1933) — воєначальник РСЧА, до того генерал-майор російської імператорської армії.

Із дворянського роду.

В 1900 році закінчив Академію Генштабу.

Брав участь у Першій світовій війні, під час якої у 1915 році отримав звання генерал-майора.

У 1918 році добровільно вступив до лав Червоної Армії.

З травня 1918 по березень 1919 року був начальником мобілізаційного відділу Всероглавштабу, у травні-липні 1919 був начальником штабу, твп командувача Східним фронтом.

З липня 1919 начальник Польового штабу Реввоєнради Республіки. Брав участь у розробці і проведені операцій з розгрому військ Колчака, Денікіна, Юденича.

У 1921—1924 роках — начальник штабу РСЧА. Одночасно був і начальником Військової академії РСЧА (серпень 1922 — квітень 1924).

З березня 1923 по лютий 1924 року — член Революційної військової ради.

У 1925—1928 роках — начальник штабу Українського військового округу^[3].

З 1928 року — помічник командувача військ Українського військового округу.

• Орден Св. Володимира 3-го ст. (06.12.1913).
• Орден Св. Володимира 4-го ст. (06.12.1911).
• Орден Святої Анни 1-го ст. (24.06.1916).
• Орден Св. Станіслава 1-го ст. (6.12.1915).
• Орден Св. Станіслава 2-го ст. (01.01.1906).
• Орден Св. Станіслава 3-го ст. (08.09.1903).

• Орден Червоного Прапора РСФРР (18.01.1921)

• Орден Трудового Червоного Прапора УСРР (14.02.1928)^[4]

• Гражданская война и военная интервенция в СССР: Энциклопедия / гл. ред. С. С. Хромов; Ред. кол: Н. Н. Азовцев, Е. Г. Гимпельсон, П. А. Голуб и др. — М.: Сов. Энциплопедия, 1987. — 720 с., ил., 24 л. ил. и 4 л. карт — С. 324 (рос.)