Лесик Олександр Володимирович
Олекса́ндр Володи́мирович Ле́сик (11 січня 1944, Полонне, Камʼянець-Подільська область, Українська РСР — 26 жовтня 2022, Луцьк, Волинська область, Україна[1]) — український архітектор, художник[2], педагог. Доктор архітектури (1994). Професор кафедри образотворчого мистецтва(1994)[3]. Член Академії архітектури України. Лесик О.В. є автором монографії, близько 100 наукових публікацій та трьох навчальних посібників і 48 навчально-методичних розробок. Перший науковець, який захистив дисертацію доктора архітектури в спеціалізованій Вченій раді Незалежної України. Прийняв вагому участь у створенні Луцької та у розвитку Львівської архітектурних шкіл, працюючи від моменту створення в "Львівській політехніці" спеціалізованої Вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій. ЖиттєписОлександр Лесик народився 11 січня 1944 року в місті Полонне, Хмельницька область. Ріс без батька у простій селянській сімʼї. З дитинства захоплювався малюванням, читанням, боксом та мріяв стати льотчиком. Але став архітектором. У 1968 році закінчив повний курс навчання у Львівському політехнічному інституті ордена Леніна за спеціальністю «Архітектура» за спеціалізацією «Архітектура житлових і громадських будинків» і отримав кваліфікацію «Архітектор». Його дипломною роботою був проєкт реставрації Олеського замку в Львівській області. У 1971–1973 роках навчався в аспірантурі Київського інженерно- будівельного інституту. У 1968 – 1969 роках – практикуючий архітектор Львівського, а у 1974 – 1977 роках – Рівненського обласного відділу будівництва та архітектури. Кандидат архітектури з березня 1979 року. Дисертацію на тему «Принципи використання пам’ятників архітектури Прикарпаття під турбази» захистив у спеціалізованій вченій раді Київського інженерно-будівельного інституті. Номер диплома AXNo 000260. Доктор архітектури з квітня 1994 року. Дисертацію на тему «Формування закладів відпочинку та туризму в історико-архітектурному середовищі України» за спеціальністю 18.00.01 «Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури» захистив у спеціалізованій вченій раді Київського державного університету будівництва та архітектури. Номер диплома – ДН No 000553. В 1994 році Олександр Лесик отримав наукове звання професора кафедри «Образотворче мистецтво». В 1995 році обраний членом-кореспондентом Української академії Архітектури, а в 2003 році – дійсним членом Української Академії Архітектури. Член постійної спеціалізованої вченої ради Д 35.052.11 у Національному університеті «Львівська політехніка». З 1977 року працював у Луцькому філіалі Львівського політехнічного інституту на кафедрі «Графіка та архітектура», яку очолював до 1986 року. У 1986 – 1994 роках та у 2005-2020 роках – завідувач кафедри «Образотворче мистецтво» Луцького педінституту імені Лесі Українки та згодом Волинського національного університету імені Лесі Українки. У 1994 створив Інститут мистецтв у Луцькому педагогічному інституті імені Лесі Українки та очолював його до 2005 року як директор Інституту мистецтв Волинського державного університету імені Лесі Українки. З вересня 2020 року – професор кафедри архітектури та містобудування Луцького національного технічного університету. Основні навчально-методичні та наукові праці
Основні роботи
Почесні звання
Література
Див. також
|