Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Ложкін Борис Євгенович

Ложкін Борис Євгенович
Народився23 жовтня 1971(1971-10-23) (53 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Діяльністьінвестор
Галузьполітика[1], підприємництво[1] і публіцистика[1]
Відомий завдякиЄврейська конфедерація України
Alma materХарківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Науковий ступіньКандидат філологічних наук
Знання мовукраїнська, англійська, російська
ПосадаПрезидент Єврейської конфедерації України (з травня 2018)
Віцепрезидент Всесвітнього єврейського конгресу (з червня 2018)
Перший віцепрезидент Євроазійського єврейського конгресу (з березня 2019)
Віцепрезидент Європейського Єврейського Конгресу (з жовтня 2020)
Партіябезпартійний
ГоловувавUMH Group (2000—2013)
Адміністрація Президента України (2014—2016)
У шлюбі зНадія Шаломова (з 1993)
ДітиАнастасія
Нагороди
Заслужений журналіст України Іменна вогнепальна зброя

Бори́с Євге́нович Ло́жкін (нар. 23 жовтня 1971(19711023), Харків) — інвестор і підприємець[2]. Президент Єврейської конфедерації України (з травня 2018 року). Віцепрезидент Всесвітнього єврейського конгресу (з червня 2018 року)[3]. Перший віцепрезидент Євроазійського єврейського конгресу (з березня 2019 року). Віцепрезидент Європейського Єврейського Конгресу (з 27 жовтня 2020 року)[4].

Життєпис

Народився 23 жовтня 1971-го у Харкові. 1986 року закінчив харківську середню школу № 99.

З 1985 року (у віці 14 років) паралельно з навчанням почав журналістську кар'єру як позаштатний кореспондент газет «Ленінська зміна»[5] та «Вечерний Харьков». У 1988 став штатним журналістом газети «Вечерний Харьков», спеціалізуючись на кіно, телебаченні, а також інтерв'ю з радянськими зірками.

1992 року закінчив курс «Менеджер вищої ланки управління» факультету міжнародного менеджменту та комерції Харківської філії недержавного Міжнародного інституту гуманізації та розвитку освіти (США)[6].

1994[7]/1997[6] року закінчив Харківський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Російська мова й література».

Бізнес

У 1989 році розпочав свою підприємницьку діяльність, створивши в Харкові торговельну мережу з продажу газет і журналів. Через рік вклав свої перші гроші в комерційну газету АТВ і став головним редактором видання[8].

Навесні 1994 зібрав редакцію та розпочав підготовку до випуску газети «Теленеделя», перший номер якої вийшов 27 жовтня того ж року у Харкові. Видання стало першою в Україні газетою телегідом. Менше ніж за рік, йому вдалося вивести «Теленеделю» на національний рівень: газета стала виходити у Києві, Запоріжжі та Дніпропетровську. Наступного 1996 року «Теленеделя» розширила географію виходу на Донецьк, Одесу та Крим[9].

У 1998 році починається видання газети «Деловая неделя», згодом проданої Вадиму Рабіновичу. Того ж року Ложкін підписав контракт на видання газети «Аргументи і факти» в Україні[9].

У 1999 році Борис Ложкін у партнерстві з групою Приват придбав у російського видавничого дому «Комсомольская правда» 6 підприємств «КП в Україні» і стає видавцем газети «Комсомольська правда в Україні». Пізніше було запущено також локальні версії «Експрес-газети» та «Известий»[9].

У 2000 році на базі Українського Медіа Холдингу заснував в Україні міжнародний медіахолдинг UMH group.

У 2001 році запустив першу радіостанцію[9].

У 2002 році в партнерстві з Геннадієм Боголюбовим створив поліграфічну компанія «Укрполіграфмедіа»[9] та підписав контракт з французькою групою засобів масової інформації та медіа Lagardère про початок мовлення в Україні радіостанції «Європа плюс».

У 2005 році розпочав видавництво журналів «Теленеделя» та «Футбол» у Росії.

У 2006 році започаткував низку медіа проектів в складі свого медіахолдингу, серед яких football.ua — що став один з найпопулярніших вітчизняних сайтів про футбол.

У 2008 році під керівництвом Ложкіна УМХ першим серед українських медіа-компаній провів приватне розміщення на Франкфуртській фондовій біржі, отримавши $ 45 млн за 15 % акцій і отримавши капіталізацію в 300 мільйонів доларів США[10].

У 2011 Борис Ложкін підписав контракт з компанією Forbes Media на право Видавничого дому УМХ випускати в Україні глянець «Forbes Украина», російськомовну локалізовану версію американського ділового журналу Forbes[11].

У 2012 році Ложкін об'єднав інтернет-активи з KP Media (контролювалася Петром Порошенком) та «Медіа Групою Україна» (контролювалася Рінатом Ахметовим) в компанію United Online Ventures[12]. Того ж року уклав договір про стратегічне партнерство з американським видавничим домом Condé Nast, і з наступного 2013 року розпочав в Україні видавництво жіночого глянцю «Vogue Украина», російськомовної локалізованої версії американського модного журналу Vogue[13].

UMH Group

United Media Group, заснована Ложкіним фактично на базі газети «Теленеделя» наприкінці 90-х років[7], з сукупним тиражем власних видань в районі 58 млн примірників[9], одній з перших в Україні вдалося започаткувати стратегічне партнерство з провідними західними медіа-компаніями. Розвиваючи інтернет-напрямок свого медіа-бізнесу Борис Ложкін створив актив, який покривав 50 % української інтернет-аудиторії, входячи до ТОП-5 компаній, що оперують на українському ринку, серед яких були міжнародні корпорації Google, Mail.Ru і Yandex. Згідно даних за вересень 2013, UMH Group керував портфелем з понад 50 брендів, займав провідні позиції на ринках інтернету, радіо та преси в Україні, а в Росії увійшов в топ-10 гравців видавничого ринку. Станом на 2013 рік провідними активами компанії були «Forbes Украина», «Vogue Украина», «Корреспондент», «Теленеделя», i.ua, bigmir.net, football.ua, «Ретро FM», «Наше радіо», Europa Plus, «Авторадіо». Станом на 2014 рік холдинг також видавав тижневик «Фокус», українську версію «Известий», «За рулем», «Футбол», низку радіостанцій, тощо[7].

Виторг медіахолдингу у 2012 році склав $151,6 млн[14]. У 2013 року зайняла 15 сходинку в рейтингу 25 найбільших медіакомпаній колишнього СРСР за оцінкою видання «РБК-Украина»[15]. Станом на 2013 рік медіа-холдинг було визнано найбільшою видавничою компанією України, а загальний тираж його видань становив близько 115 млн примірників[16]. З українських компаній UMH Group поступилась тільки холдингу Пінчука, обійшовши медіагрупи Коломойського, Фірташа та Ахметова.

В огляді найбільших російськомовних друкованих брендів, що став однією з частин доповіді на Всесвітньому Конгресі WAN-IFRA 2013 у Бангкоку, журнал «Теленеделя» з аудиторією 5,2 млн читачів, що містить інтерв'ю з представниками шоубізнесу, фоторепортажі та проєкти за їх участі, був визначений лідером України і зайняв 1 місце, та 6 місце на ринку Росії в рейтингу на базі даних підрозділів дослідницької компанії TNS у Росії, Україні та Казахстані у рамках планових вимірів аудиторії видань серед понад 300 проаналізованих брендів, топ-10 з яких було виділено за максимальними показниками за період 2012-2013 років. Журнал став єдиним українським брендом, який увійшов до топ-10. До приходу до Росії у 2005 році видання 11 років успішно розвивалося на українському ринку, будучи лідером серед журналів[17]. За словами Ложкіна, «Теленеделя» стала локомотивом, який потягнув за собою весь нинішній склад видань холдингу[18].

Продаж

У червні 2013 Борис Ложкін оголосив про укладення угоди з продажу 98 % акцій UMH group групі компаній ВЕТЕК[19] Сергія Курченка. Експертна оцінка суми угоди, публікувалася в пресі — $ 450—500 мільйонів[20]. За даними «Forbes — Україна», операція з продажу UMH Group стала 4-ю в топ-10 найбільших M&A-угод в Україні за перше півріччя 2013[21].

Щоб закрити цю операцію, Ложкін викупив у Порошенка його пакет в KP Media[7].

5 листопада 2013 року оголосив про дострокове закриття угоди з продажу компанії ВЕТЕК 99,9 % акцій UMH group. Всі фінансові зобов'язання за угодою були повністю виконані.[22]

Практично усі авторитетні інвестиційні банкіри та експерти позитивно оцінили результати продажу медіа-холдингу, проведеного Борисом Ложкіним[23]. Зокрема, інвестиційний банкір Андрій Пивоварський назвав угоду «сильною для акціонерів компанії»[23], а мільярдер Віктор Пінчук заявив: «З точки зору бізнесу, вважаю це правильним і своєчасним рішенням, і що з цією угодою його можна тільки привітати»[23].

За словами самого Ложкіна: «Акціонери UMH group та партнери задоволені результатами угоди»[24].

Про подальші плани після продажу UMH Group Ложкін заявляв наступне: «Мені було б дуже цікаво побудувати компанію, може бути, ще більшого, ніж UMH, масштабу. Якщо говорити про медіа, то це зробити складно через маленький розмір ринку, але це здійсненна задача для компанії, яка б займалася, наприклад, електронною комерцією[25]».

Громадська діяльність

Член експертної ради програми «Акули бізнесу» телеканалу ICTV (разом з Євгеном Черняком, Олександром Кардаковим, Оксаною Калетник, 2010). Член президії Федерації роботодавців медійної галузі України (2012).

Разом з Адміністрацією Президента України виступив організатором Всесвітнього газетного конгресу WAN-IFRA в Києві (2012).

2013 — виступив на Конгресі WAN-IFRA в Бангкоку, ставши єдиним доповідачем — представником країн колишнього Радянського Союзу.

Президент Єврейської конфедерації України

Докладніше: Єврейська конфедерація України

В травні 2018 року Ложкін обраний президентом Єврейської конфедерації України[26]. У вересні 2018 року конфедерація оголосила про старт проєкту «Праведники мого міста», що передбачав перейменування вулиць, площ та скверів іменами праведників народів світу, які жили в Україні. «Праведники» — звання, що присуджується ізраїльським меморіалом Яд Вашем людям неєврейської національності, які з ризиком для життя рятували євреїв під час Голокосту. В Україні є 2,6 тис. праведників. Також Ложкін є віцепрезидентом Світового єврейського конгресу[27].

За ініціативи Ложкіна у 2019 році Єврейська конфедерація України започаткувала проведення міжнародного форуму Kyiv Jewish Forum для обговорення нагальних питань, що постають перед єврейськими громадами України та світу.

Перший KJF відбувся у Києві і зібрав понад 500 гостей та спікерів з усього світу[28].

Другий та третій KJF через пандемію covid відбувалися в онлайн-форматі у співпраці з провідним ізраїльським медіа The Jerusalem Post[29] та всесвітньо відомими єврейськими організаціями The Center for Jewish Impact, and the Combat Antisemitism Movement.

Четвертий KJF відбувся у лютому 2023 року, у перші роковини повномасштабного російського вторгнення в Україну, і був присвячений консолідації двопартійної та двопалатної підтримки України з боку Конгресу США[30]. Його було організовано за підтримки провідного єврейського медіа Tablet. Студії працювали одночасно у Вашингтоні, Лондоні та Києві.

Ювілейний п’ятий Kyiv Jewish Forum було проведено у листопаді 2024 року одразу після президентських і конгресових виборів у США. Місцем проведення став Вашингтон. Партнером п’ятого KJF виступив The Jerusalem Post[29]. На форумі обговорювався вплив виборів у США на подальший розвиток війн в Україні та Ізраїлі, а також подальший розвиток україно-американських, американо-ізраїльських та україно-ізраїльських відносин[31].

Щорічна аудиторія форумів сягає понад 1 млн користувачів. Гостями та спікерами KJF є президенти та прем’єр-міністри України та Ізраїлю[32], а також представники Держдепартаменту та Конгресу США, Єврокомісії, ООН, урядів і дипломатів багатьох країн, а також лідери єврейських організацій та громад, науковці та лідери громадських думок.

Глава Адміністрації Президента

Призначення

Указом Президента Порошенка № 519/2014 від 10 червня 2014 року Борис Ложкін призначений Главою Адміністрації Президента України.[33]

У грудні 2014 року назвав причини, через які він прийняв пропозицію Порошенка очолити Адміністрацію Президента: «Перша причина, природно — це президент, якого я поважаю і з яким у мене довга історія позитивних взаємовідносин. Я розумів, що потрібно на цьому етапі підставити плече. Друга — це менеджерський виклик. Одна справа UMH, хоча це теж непроста компанія, а інше — адміністрація Президента. І третя, не менш важлива — вони всі важливі — це сплеск патріотизму. Він в цьому році проявився у багатьох людей, у мене теж. Це ірраціонально, напевно».[34]

Нова кадрова політика

Після призначення Бориса Ложкіна Главою Адміністрації Президента України на державні посади почали залучати менеджерів з приватного сектора, а також держуправлінців, що мають успішний досвід проведення реформ в інших країнах. За участю Бориса Ложкіна в 2014 році на роботу в Адміністрацію Президента прийшли генеральний директор компанії «Майкрософт Україна» Дмитро Шимків (заступник голови АП, відповідає за реформи) і партнер юридичної фірми «Василь Кісіль і Партнери» Олексій Філатов (заступник голови АП, відповідає за судову реформу). Наприкінці 2014 року команда Президента делегувала до складу уряду і інших органів влади професійних менеджерів-технократів з-за кордону, кандидатури яких підбирав Борис Ложкін.[35] Тоді до складу Кабінету Міністрів України, затвердженого Верховною Радою України 2 грудня 2014 року, увійшли: екс-громадянка США Наталія Яресько (міністр фінансів), колишній громадянин Литви Айварас Абромавичус (міністр економічного розвитку і торгівлі), а також екс-громадянин Грузії Олександр Квіташвілі (міністр охорони здоров'я до 14 квітня 2016).

Реформи

У липні 2014 року Борис Ложкін зайнявся координацією роботи групи співробітників АП та експертів, які розробляють середньостроковий план розвитку і реформування України — "Стратегія сталого розвитку «Україна-2020». Підсумковий затверджений план включив в себе 62 напрямки реформ в економіці, політичній і соціальній сферах. З них пріоритетними визначено вісім реформ і дві програми. Важливою особливістю документа є те, що він визначає 25 ключових показників успішності розвитку країни.[36]

Після дострокових виборів до Верховної Ради України, що пройшли 26 жовтня 2014 року, Борис Ложкін координував роботу зі створення парламентської Коаліційної угоди — ключового документа, що визначає план дій української влади на найближчий час.

2014 — на початку 2015 — опікувався процесом законодавчого позбавлення прокуратури функції загального нагляду, а також створення Національного антикорупційного бюро. В цей же час координував створення і функціонування Ради з питань судової реформи. Ініціативи Ради були схвалені Верховною Радою: прийнятий закон «Про справедливий суд», в першому читанні прийняті зміни до Конституції щодо перегляду питання про недоторканність суддів.

3 червня 2015 року Президент Порошенко призначив Ложкіна заступником голови Національної ради реформ.[37]

7 червня 2016 року відбулося засідання Національної ради реформ, на якому були підбиті підсумки реформ 2014—2016 років. За словами Ложкіна, «за два роки Україні на шляху реформування вдалося зробити те, на що іншим знадобилося 5, 10 і навіть 15 років». Глава АП відзначив прогрес реформ в сфері оборони та правоохоронних органів, євроінтеграції, дерегуляції, держзакупівель, газовій галузі, боротьби з корупцією, у судовій, податковій сферах тощо.[38]

29 серпня 2016 року залишив посаду голови АП та був призначений секретарем Національної інвестиційної ради (на громадських засадах)[39].Також 29 серпня 2016 року він був призначений позаштатним радником Президента України. На посаду голови АП було призначено Ігоря Райніна[40]. 2 травня 2017 року інформагентство «Українські новини» повідомило, що Борис Ложкін більше не значиться у списку діючих позаштатних радників Президента, але значиться у списку звільнених станом на 25 квітня 2017 року[41].

Член РНБО (16 червня 2014[42] — 29 серпня 2016[43]).

Національна інвестиційна рада

Положення про Національну інвестиційну раду було затверджено Указом Президента № 365/2016 від 29 серпня 2016 года. Завданням Ложкіна як секретаря Національної інвестиційної ради, за словами Порошенка, стало перетворення Національної інвестиційної ради в потужний інструмент формування інвестиційної політики держави[44]. «Борис Ложкін — найкраща кандидатура на роль ключового менеджера і комунікатора у питанні залучення інвестицій в економіку», зазначив Порошенко[45].

Згідно Указу Президента, основними завданнями Ради є:

  • розроблення пропозицій щодо стимулювання та розвитку інвестиційної діяльності в Україні, формування привабливого інвестиційного іміджу України, у тому числі з урахуванням найкращої міжнародної практики;
  • сприяння формуванню основних напрямів державної політики щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні;
  • напрацювання пропозицій щодо стратегічних напрямів розвитку інвестиційного потенціалу України, стимулювання іноземних та національних інвестицій в розвиток економіки держави;
  • вивчення ініціатив та потенційних пропозицій щодо інвестиційних проектів, а також практики взаємодії суб'єктів інвестиційної діяльності з державними органами;
  • аналіз та узагальнення проблем, які перешкоджають інвестуванню в економіку України, підготовка пропозицій щодо шляхів їх вирішення, зокрема щодо заходів зі сприяння захисту прав інвесторів;
  • участь в опрацюванні проектів актів законодавства з питань інвестиційної діяльності.

"Інвестори з великими грошима прийдуть в Україну, якщо переконаються, що тут вони знайдуть комфортні умови. Якщо відчують, що у нас здоровий бізнес-клімат і звична для них система цінностей. Якщо побачать, що існують чіткі і зрозумілі правила гри, не змінюються в залежності від політичної кон'юктури" - блог Бориса Ложкіна на сайті видання "Лівий берег", 28 вересня 2016 року[46]

Одним з ключових напрямків діяльності Національної інвестиційної ради є розробка і впровадження змін у законодавчій сфері. «Держава повинна проявити ініціативу в законодавчій сфері, щоб гарантувати підтримку і захист великих інвестицій. Тут можна сміливо використовувати вже існуючі успішні кейси. Наприклад, з досвіду Алжиру, де практикуються контракти між владою та інвесторами. Вони укладаються на рівні прем'єра чи президента з конкретним інвестором і за певним проектом. Таким чином держава дає юридичну гарантію для цієї інвестиції», — зазначив Борис Ложкін[47].

У серпні 2016 року Ложкін заявив, що згоду на участь в Національній інвестиційній раді вже дали американський фінансист Джордж Сорос, виконавчий директор компанії Unilever Пол Полман, керівництво азербайджанської державної компанії Socar[48].

10 жовтня 2017 року Порошенко підписав указ про формування складу Національної інвестиційної ради, включивши в нього представників компаній-стратегічних інвесторів, які вже працюють або мають намір працювати в Україні[49]. До Ради увійшли СЕО і голови правлінь компаній Cargil, General Electric, ArselorMittal, Louis Dreyfus, Socar, Citigroup, Engie, Metro, Unilever, Holtec, DP World, Vitol, Bunge, Posco Daewoo и Huawei[50]. 7 лютого 2018 року Указом Президента України Бориса Ложкіна було звільнено з посади секретаря Національної інвестиційної ради[51].

Повернення до бізнес-діяльності

27 травня 2016 року Ложкін та колишній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський створили інвестиційну компанію «Самаан Капітал». Її єдиний акціонер — кіпрська «Енсістар Лімітед», кінцевий бенефіціар — Борис Ложкін. Директор компанії — Андрій Пивоварський[52]. На етап створення інвестиційних фондів і залучення інших інвесторів, за словами Ложкіна, компанія планувала вийти у 2019 році.

Благодійна діяльність

2014 — було засновано Благодійний фонд Бориса Ложкіна. Керівник — Надія Шаломова. В рамках проекту «Мистецтво заради життя» у 2015 і 2016[53] роках було проведено два благодійних аукціони на підтримку київського Медичного центру дитячої хірургії та кардіології під керівництвом відомого дитячого кардіохірурга, доктора медичних наук, професора Іллі Ємця. Для участі в проекті свої роботи надали десятки відомих українських художників. Кошти від продажу картин на аукціоні пішли на придбання сучасного медичного обладнання для потреб Центру Ємця.

Також у лютому 2016 року фонд з американською благодійною організацією Supplies Over Seas (SOS) передав лікарням Харкова медичне приладдя та обладнання на $152 тис.

У травні 2016 року підтримав благодійний проект створення виїзних таборів з вивчення іноземних мов для дітей із зони АТО в рамках проекту GoGlobal. ГО GoGlobal займається промоцією вивчення іноземних мов в Україні. Кошти на цей проект були зібрані 23 травня 2016 року під час благодійного вечора, в якому взяли участь представники вітчизняного бізнесу, а також благодійних фондів, зокрема фонд Ложкіна. Було зібрано 1,5 млн грн, переданих на організацію дитячих мовних таборів у 126 містах України, а також виїзного табору для дітей із Донецької та Луганської областей[54]. Фонд співпрацює з фондом «Таблеточки»[55].

30 грудня 2017 року — відкрито Відділення постінтенсивного догляду та реабілітації передчасно народжених дітей на базі Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України. Відділення створено за кошти фонду Ложкіна, зібрані на аукціоні «Мистецтво заради життя» (червень 2017-го). Було проведено капітальну реконструкцію приміщення та придбано сучасне обладнання для проведення інтенсивної терапії дітям з перинатальною патологією[56].

У жовтні 2018 Борис Ложкін і Надія Шаломова передали Центру дитячої кардіології та кардіохірургії апарат штучного кровообігу Maquet HL 20, придбаний на кошти, отримані в ході четвертого аукціону «Мистецтво заради життя»[57].

У листопаді 2019 року за кошти, зібрані на п'ятому благодійному аукціоні «Мистецтво заради життя», був придбаний і встановлений в Центрі дитячої гепатології апарат для проведення надточних ультразвукових досліджень, а також була обладнана палата інтенсивної терапії[58].

Нагороди та досягнення

  • Кандидат філологічних наук.
  • Заслужений журналіст України (4 червня 2003) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, високу професійну майстерність[59]
  • 2003 — «Людина року-2003» в номінації «Підприємець року»[60].
  • Учасник топ-100 впливових українців журналу «Кореспондент» (2003)[61].
  • 2008 — «Найкращий медіа-менеджер Росії 2008»[62][63] і переможець українського конкурсу «Підприємець року».
  • Учасник рейтингу найзаможніших людей України від журналу «Фокус», версія 2013 (№ 101 списку з активами в $ 126 млн.)[64].
  • Учасник рейтингу найзаможніших людей України від журналу «Кореспондент», версія 2013 (№ 70 у списку, статок — $ 144 млн.).
  • За підсумками 2013 увійшов до трійки найкращих топ-менеджерів України за версією журналу «Компаньйон».
  • Згідно з даними рейтингу, опублікованого виданням AIN.UA, Борис Ложкін увійшов до ТОП-8 людей, які найбільше вплинули на розвиток української інтернет-галузі в 2013 році[65].
  • травень 2017 — премія «Слід у рекламі», яку вручає Всеукраїнська рекламна коаліція за внесок у становлення і розвиток рекламно-комунікаційного ринку в Україні[66].

Книги

  • «Чи є майбутнє у Харкова?». Харків, 1998. У співавторстві з Ігорем Душиним.
  • «Вибори: технології виборчих кампаній». Харків, 1998. І. Душин, А. Сисун, Б. Ложкін.
  • «Четверта республіка. Чому Європі потрібна Україна, а Україні — Європа». Харків, 2016. У співавторстві c Володимиром Федоріним.

Книга «Четверта республіка» вийшла у видавництві «Фоліо» 18 березня 2016 року українською та російською мовами. Через два місяці вийшов також переклад англійською, а восени 2016 року — німецькою. Перший тираж склав 6000 примірників — по три тисячі українською та російською. Згодом видавництво вже приступило до випуску другого видання книги. Робота над авторським текстом книги «Четверта республіка» велася з травня по грудень 2015 року.

Головною мотивацією для написання книги Борис Ложкін назвав бажання відповісти на питання, винесене в підзаголовок видання: «Чому Європі потрібна Україна, а Україні — Європа?». «Ця книга про те, що з Україною можна і потрібно мати справу. Наша країна не повинна перетворитися в failed state. Навпаки, в ній — рішення проблем для Європи, а не їх джерело. Україні потрібна Європа — як союзник і джерело цінностей. Європі потрібна Україна — як нагадування про сенс самого європейського проекту і про те, що історія не закінчена. Я хочу довести, що в України є майбутнє, показати, яким воно мені видається, і розповісти, що саме робиться і має бути зроблено для того, щоб це майбутнє було досягнуто», — написав Борис Ложкін.

18 березня в готелі «Інтерконтиненталь» у Києві відбулася презентація книги «Четверта республіка». На захід було запрошено понад 600 осіб — політики, журналісти, бізнесмени, громадські діячі. Презентацію в тому числі відвідали президент України Петро Порошенко, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк і спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. 23 квітня 2016 Борис Ложкін і Володимир Федорін презентували книгу в Харкові перед студентами ХНПУ ім. С. Сковороди[67]. 24 квітня 2016 року відбулася презентація книги в рамках міжнародного літературного фестивалю «Книжковий Арсенал»[68].

17 вересня 2016 року за книгу «Четверта республіка» Борис Ложкін та Володимир Федорін отримали спеціальну відзнаку президента львівського Форуму видавців Олександри Коваль[69]. Під час презентації книги на Форумі видавців у Львові гендиректор «Фоліо» Олександр Красовицький повідомив, що за 5 місяців з моменту виходу в світ «Четверта республіка» стала бестселером і найбільш продаваною українською книгою серед суспільно-політичних видань. Станом на вересень 2016 року було продано 11 тисяч накладу книги[70]. 21 жовтня 2016 року книга Ложкіна була презентована у Європі — на Франкфуртській книжковій ярмарці.[71]

Критика

Українські ЗМІ неоднозначно відреагували на призначення Ложкіна головою Адміністрації президента[72][73].

Газета «Експрес» оприлюднила у грудні 2014 року журналістське розслідування, у якому закидає Ложкіну ухиляння від сплати податків в Україні в особливо великих розмірах[74], співпрацю з одіозним Сергієм Курченком[75]. Сам Ложкін заявив, що угода з продажу UMH була укладена ще до його приходу на держслужбу. «Це історія 2013 року. Це був звичайний бізнес ще до мого приходу на держслужбу» — Б.Ложкін.[76]

Родина

Дружина — Надія Шаломова. Дочка — Анастасія (народилася у 1994 р.)[77]

Примітки

  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Ложкін та Пивоварський заснували інвестиційну компанію. Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
  3. ↑ Борис Ложкін став віце-президентом Всесвітнього єврейського конгресу. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018.
  4. ↑ Борис Ложкін став віце-президентом Єврейського єврейського конгресу. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 2 листопада 2020.
  5. ↑ Газета «Ленінська зміна». Харьков вчера и сегодня. 19.05.2012
  6. ↑ а б Глава Адміністрації Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 15 травня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  7. ↑ а б в г Хто такі Борис Ложкін та Сергій Березенко. espreso.tv (укр.). Процитовано 25 травня 2024.
  8. ↑ Как медиамагнат Борис Ложкин заработал сотни миллионов на рынке. Forbes. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
  9. ↑ а б в г д е UMH group. LB.ua. Процитовано 25 травня 2024.
  10. ↑ Український Медіа Холдинг. Ubr.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  11. ↑ В Україні будуть видавати всесвітньо відомий журнал Forbes. Finance.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  12. ↑ Власники I.ua, Bigmir.net і tochka.net зливають портали в одну компанію. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  13. ↑ В Україні будуть видавати журнал Vogue. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  14. ↑ UMH оприлюднив фінансові показники за 2012 рік. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  15. ↑ РБК. Рейтинг - 25 найбільших медіа компаній пострадянського простору. РБК. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 березня 2022.
  16. ↑ Ділові видання UMH group наростили аудиторію. Dengi.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  17. ↑ «Теленеделя» увійшла до топ-10 найбільших друкованих брендів колишнього радянського простору. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  18. ↑ 2003, Ложкін Борис, Top 100 найвпливовіших українців. Korrespondent.net. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 25 листопада 2012.
  19. ↑ Курченко придбав 98% акцій медіа-холдингу Ложкіна. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  20. ↑ Консультант з угоди розповів, за скільки продали UMH group. УНІАН. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  21. ↑ 10 найбільших поглинань 2012. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  22. ↑ Дострокове закриття угоди. Курченко став власником UMH group. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
  23. ↑ а б в Що учасники списку 100 найбагатших думають про продаж UMH. Forbes.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  24. ↑ Борис Ложкін підписав угоду про продаж UMH Group. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
  25. ↑ Борис Ложкін: Мені цікаво побудувати компанію більшого масштабу, ніж УМХ. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  26. ↑ Борис Ложкін став президентом Єврейської конфедерації України. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018.
  27. ↑ Всесвітній єврейський конгрес обрав Ложкіна віце-президентом на наступні 4 роки. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
  28. ↑ Cnaan Liphshiz (6 травня 2019). Ukraine asks to join international task force on Holocaust education. timesofisrael.com. Times of Israel.
  29. ↑ а б Borys Lozhkin (12 листопада 2024). Ukraine and Israel: United front against modern threats and shared enemies - opinion. jpost.com. The Jerusalem Post.
  30. ↑ Від перемоги українців залежить майбутнє Європи та всього цивілізованого світу — глава Єврейської конфедерації України. nv.ua. New Voice. 15 лютого 2023.
  31. ↑ Учасники п’ятого Kyiv Jewish Forum обговорили протистояння «осі зла» та боротьбу з антисемітизмом — відео. nv.ua. New Voice. 13 листопада 2024.
  32. ↑ Українці та євреї однаково цінують свободу, – Зеленський на Kyiv Jewish Forum. lb.ua. Лівий берег. 15 грудня 2021.
  33. ↑ Указ Президента України № 519/2014. Архів оригіналу за 10 червня 2014. Процитовано 10 червня 2014.
  34. ↑ Борис Ложкін: Вражає ставлення величезного прошарку людей до держави як до способу збагачення. Українська правда. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  35. ↑ Міністрів в новий уряд підбирав Ложкін. Українська правда. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  36. ↑ Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020&am... | від 12.01.2015 № 5/2015. zakon4.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  37. ↑ Питання Національної ради реформ | від 03.06.2015 № 310/2015. zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  38. ↑ LB.ua.Борис Ложкін:"Підсумки реформ: що вдалось зробити за 2 роки". Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
  39. ↑ Інтерв'ю Бориса Ложкіна виданню "Новое время". Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  40. ↑ Офіційний сайт Президента України. Глава держави оголосив про призначення Ігоря Райніна Главою Адміністрації Президента. Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
  41. ↑ Порошенко звільнив Ложкіна з посади радника. ukranews.com. Українські новини. 2 травня 2017. Архів оригіналу за 6 травня 2017.
  42. ↑ Указ Президента України № 528/2014 від 16 червня 2014 року «Про склад Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 17 червня 2014. Процитовано 16 червня 2014.
  43. ↑ Указ Президента України від 29 серпня 2016 року № 372/2016 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  44. ↑ УНІАН.Ложкін очолив Національну інвестиційну раду. Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
  45. ↑ Офіційний твітер Президента України. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 29 серпня 2016.
  46. ↑ Блог Бориса Ложкіна. Архів оригіналу за 30 вересня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
  47. ↑ "Лівий берег".Завдання НІС - створення комфортної екосистеми для інвесторів. Архів оригіналу за 30 вересня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
  48. ↑ "Українська правда".Ложкін каже, що йому допомагатиме Сорос. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
  49. ↑ Офіційний сайт Президента України. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2017.
  50. ↑ "Дзеркало Тижня". Ложкін: В Національну інвестиційну раду ввійшли керівники компаній рівня Fortune 500. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 20 жовтня 2017.
  51. ↑ Офіційний сайт Президента України. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018.
  52. ↑ "ЛІГА". Ложкин и Пивоварский создали инвестиционную компанию. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
  53. ↑ "Українські новини": Фонд Ложкіна провів другий благодійний аукціон для Центру дитячої кардіохірургії. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 28 квітня 2016.
  54. ↑ GoGlobal організує виїзний мовний табір для дітей із зони АТО. goglobal.com.ua. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
  55. ↑ Ложкін перерахував фонду "Таблеточки" мільйон гривень. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
  56. ↑ Фонд Ложкіна зібрав кошти та відкрив Відділення реабілітації передчасно народжених дітей. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 31 грудня 2017.
  57. ↑ Фонд Ложкіна передав обладнання для Центру дитячої кардіології на 9 млн грн. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
  58. ↑ "Мистецтво заради життя" рятує життя маленьких українців, - Борис Ложкін. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
  59. ↑ Указ Президента України № 476/2003 від 4 червня 2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників засобів масової інформації». Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 10 червня 2014.
  60. ↑ Володарі титулу «Людина року – 2003». Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  61. ↑ топ-100 впливових українців журналу "Кореспондент" (2003).[недоступне посилання з липня 2019]
  62. ↑ Ложкіна нагородили за внесок у розвиток медіа [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Unian, 11.07.2013
  63. ↑ Ложкін в АП: із медіамагнатів та «друзів Росії» у контрпропагандисти? [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.] — Радіо Свобода, 13.06.2014
  64. ↑ 200 найбагатших людей України. Рейтинг Фокуса. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  65. ↑ ТОП-8 людей, которые повлияли на развитие украинского интернета в 2013 году – AIN.UA (ru-RU) . 25 грудня 2013. Процитовано 25 травня 2024.
  66. ↑ Борис Ложкін став лауреатом премії «Слід в рекламі» (2003). Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  67. ↑ "Об'єктив":Ложкін презентував в Харкові книгу "Четверта республіка". Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
  68. ↑ "Главком":Ложкін назвав Книжковий Арсенал «масштабним культурним явищем» и презентував там книгу «Четверта республіка». Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
  69. ↑ Книга Бориса Ложкіна "Четверта республіка" стала бестселером. ukranews.com. Українські новини. 19 вересня 2016. Архів оригіналу за 21 вересня 2016.
  70. ↑ "Українські новини":Книга Бориса Ложкіна "Четверта республіка" стала бестселером. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  71. ↑ "Главком":Книгу Ложкіна «Четверта республіка» презентували у Європі. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
  72. ↑ Експерт: Порошенко пішов на експеримент призначенням Ложкіна // Илья Скибинский, «Пресса Украины», 10 червня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 червня 2014.
  73. ↑ У Ложкіна немає амбіцій будувати політичну кар'єру — Рибачук // Gazeta.ua, 10 червня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 червня 2014.
  74. ↑ Права рука Порошенка, щоб не платити податки в Україні, зареєструвався на карибських островах. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 18 грудня 2014.
  75. ↑ В угоді Ложкін-Курченко глава Банкової використав хитромудру схему з офшорних компаній. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 18 грудня 2014.
  76. ↑ Ложкін про продаж УМХ через офшори: нічого страшного, звичайний бізнес. Українська правда. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 31 травня 2016.
  77. ↑ Ложкін Борис. liga.net. 24 жовтня 2022. Процитовано 1 січня 2023.

Джерела

Посилання

Ложкін Борис Євгенович
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Kembali kehalaman sebelumnya