Є різні версії місця його народження. Згідно з однією із них — в селі Гурку (Вірко) біля Перемишля (тепер Польща), а згідно з іншою — у селі Вірко (нині село Ничко Ряшівського воєводства Польщі) в сім'ї священника (пароха Вірки[1]).
Автор статей на етнографічну, історичну, політичну, філологічну тематики, популярних публікацій у календарях. Автор меморіалу «Руського клубу», врученого цісареви Францу Йозефу І після закінчення 1-ї каденції Галицького сейму.[1] З 1834 року пропагував впровадження в українську писемність Галичини латинського алфавіту замість кириличного, для цього видав латинкою в 1835 році збірку пісень і весільних обрядів «Руське весілля». Це викликало незадоволення москвофілів і спричинило «Азбучну війну» в Галичині.
Одним із перших у Галичині порушив питання про використання народної мови в письменстві, написав рукописний «Буквар» (1838) та польською мовою «Граматику руської мови» (1845).
У 1848: крилошанин Перемиської капітули, заступник голови Перемиської руської ради, учасник Першого з'їзду української інтелігенції (Собору руських вчених) у Львові. У 1850-х роках боронив народну мову й фонетичний правопис, але в 60-х роках перейшов на москвофільські позиції, очолював Яворівську філію «Общества ім Качковського».[1]
Будинок на вул. Святоюрській у Яворові, де жив і працював Йосип Лозинський
Меморіальна дошка на будинку
Праці
Łozynśkyj, Josyp. O wprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego [Про впровадження польського абецадла до українського письменства] // Rozmaitości, Lwow, 1834, № 29.
Lozinskiy, J. Ruskoje wesile. Peremyszł, 1835 (переклад: Лозинський Й. І. Українське весілля. Київ, 1992).
Примітки
↑ абвгдеЧорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 155.