Люботин

Люботин
Герб Люботина Прапор Люботина
Основні дані
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Тер. громада	Люботинська міська громада
Засноване	1650
Статус міста	з 16 жовтня 1938 року
Населення	▼ 20 001 (01.01.2022)[1]
Площа	31,1 км²
Густота населення	704 осіб/км²
Поштові індекси	62433
Телефонний код	+380-57-741
Координати	49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д. / 49.94833; 35.92944
Висота над рівнем моря	197 м
Водойма	р. Люботинка, Мерефа, 30 ставків
Назва мешканців	люботи́нець, люботи́нка, люботи́нці
День міста	1-а субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Люботин
До обл./респ. центру
- фізична	21 км
- залізницею	24 км
- автошляхами	25 км
До Києва
- залізницею	465 км
- автошляхами	457 км
Міська влада
Рада	Люботинська міська рада
Адреса	62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, 41
Міський голова	Лазуренко Леонід Іванович
Люботин у Вікісховищі Карта Люботин Люботин

Люботи́н — місто у Харківському районі Харківської області, центр Люботинської міської громади розташоване поблизу автомагістралі E40 (Харків — Київ) та E105, за 24 км на захід від Харкова, займає площу 3066,7 га.

Загальна чисельність мешканців населених пунктів колишньої Люботинської міськради — 24 682 особи^[2]. 24 442 мешканця станом 01.01.16.

У місті працює 205 підприємств, організацій і установ, 176 торговельних об'єктів, відділ поліції, міський суд, 1 ліцей, 2 гімназії, 6 шкіл, 6 закладів дошкільної освіти, інклюзивно-ресурсний центр, міжшкільний ресурсний центр, будинок культури, будинок дитячої і юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа, залізничний ліцей, технічна школа, музична школа, стадіон «Олімпієць».

Місто Люботин розташоване на річках Люботинка і Мерефа в західній частині Харківської області. Поверхня хвиляста, з численними ярками та балками. Перепад висот до 75 метрів. Середня температура січня −7,2 °C, липня +20,7 °C. Опадів 522 мм в рік. У межах Люботинської міської ради налічується 30 ставків, біля них місця відпочинку. Через місто проходить кордон водорозділу Дніпро — Дон. Клімат середньо-континентальний.

Поруч проходять автомобільні дороги М03 і М29. Через місто проходять кілька залізничних гілок. Головний вокзал міста — Станція Люботин.

Поселення на території міста відомі з давніх-давен. У 2017 році тут розкопали один із найстаріших курганів у басейні річки Сіверський Донець^[3]. Біля міста знаходиться Люботинське городище скіфського часу^[4].

У середині 50-х рр. XVII століття козаками-втікачами з Правобережної України на річці Люботинці була заснована слобода Люботин, що згодом перетворилась в сотенне містечко Харківського козацького полку.

За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Люботинської волості Валківського повіту, мешкало 2711 осіб (1298 чоловічої статі та 1413 — жіночої), налічувалось 619 дворових господарств, існували православна церква, училище, етапне приміщення, відбувалось 2 щорічних ярмарки та базари^[5].

Станом на 1885 рік у власницький і колишній державній слободі, центрі Люботинської волості, мешкало 2507 осіб, налічувалось 505 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялих двори, 6 лавок, відбувались базари й 2 ярмарки на рік^[6]. За 6 верст — За 4 версти — купальня мінеральних вод. За 5 верст — залізнична станція.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3269 осіб (1639 чоловічої статі та 1630 — жіночої), з яких 3269 — православної віри^[7].

У грудні 1905 року під час першої російської революції, у зв'язку з озброєним повстанням в Люботині, була проголошена незалежна робоча Люботинська республіка, яка проіснувала дев'ять днів і була розігнана царською владою.

Історія міста тісно пов'язана з початим у 1871 році будівництвом залізничної станції, через яку сьогодні ходять поїзди у чотирьох напрямках — Харків, Мерефа, Суми, Полтава та створюванням на базі станції великого залізничного вузла з ремонтною базою.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4883 осіб^[8].

У 1938 році Люботин отримав статус міста.

У ході Курської наступальної операції 23 серпня 1943 року було звільнено Харків. Наприкінці серпня — на початку вересня 1943 року великі жорстокі бої довелося вести Степовому фронту. Німецьке командування, боячись оточення свого військового угрупування на Донбасі, перекинуло проти наступаючих радянських військ ряд дивізій з інших напрямків. У ході запеклих боїв німці створили захисні рубежі по берегах річок Мерефа, Уди, Мжа, Ворскла. Вони перетворили у сильні вузли опору Люботин, Валки, Красноград, Мерефу та інші населені пункти.

Долаючи жорстокий опір ворога, відбиваючи численні контратаки німецьких військ, частини 84-ї Харківської стрілецької дивізії 26 серпня 1943 р. підійшли до околиць Люботина. Бої за місто тривали три дні. 29 серпня 1943 р. війська 53-ї армії повністю звільнили місто від ворога.

У звільненні Люботина брали участь воїни 382-го стрілецького полку 84-ї Харківської стрілецької дивізії. На підступах до Люботина полк потрапив в оточення. Командир полку та начальник штабу опинились за межами полку. Командування взяв на себе командир третього батальйону Орлов Костянтин Олексійович. Він уміло розташував підрозділи полку, зосередивши головні сили у напрямку Водяного. У жорстокій битві з ворогом полку вдалося вийти з оточення та зайняти Водяне.

У боях за звільнення міста брали участь бійці та командири 252 Харківсько-Братиславської Червонопрапорної орденів Суворова та Богдана Хмельницького, 84-й Червонопрапорний Харківський, 28-а гвардійська Харківська, 116 Харківська стрілецька дивізія.

За відвагу та стійкість, виявлені в боротьбі із загарбниками, 2041 люботинця нагороджено бойовими орденами та медалями^[9], а льотчикам Миколі Федоровичу Денчику, Юрію Яковичу Чепизі, артилеристу Павлу Івановичу Булавці присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У роки Другої світової війни загинуло 495 жителів Люботина^[9]. Їх імена є на меморіальних дошках (приміщення Люботинської СШ № 4 і приміщення колишньої Гиївської школи), на дев'яти пам'ятниках і братських могилах. Герою Радянського Союзу І. П. Абдулову у центрі Люботина встановлено пам'ятний обеліск. 1985 року при вході до Люботинської СШ № 1 споруджено обеліск колишнім випускникам, які загинули на фронті.

Люботин складається з історичних районів — селища Караван, хутора Смородський, Ведмежого хутора, селищ Коваленки, Любівка, Водяне, Гиївка, Старий Люботин.

У 1993 році Люботин отримав статус міста обласного значення. Люботин є великим залізничним вузлом, від якого ходять поїзди у чотирьох напрямках.

Земельні ресурси міста становлять 3113 га, з них: 6,5 га — землі, зайняті промисловими підприємствами, 1396 га — під забудовою.

Центральна площа у Люботині — площа Соборна. Центральний парк, поруч з яким старий княжий парк початку 19 століття в англійському стилі. В парку є багато розважальних закладів, а також збудований 2006 року меморіал пам'яті загиблих у Другій світовій війні. Гордість міста — найдовший у Європі критий пішохідний залізничний міст, загальною довжиною 260 метрів^[9]. У місті є три православних церкви — на Старому Люботині(початку 19 сторіччя), у Гиївці (початку 19 сторіччя), у центрі міста (початку 20 сторіччя).

У Любовському лісопарку є галявина Партизанка. Ця галявина відома як улюблене місце відпочинку люботинців, що живуть поблизу, а ще тим, що під час Німецько-радянської війни тут було вбито німцями 48 радянських воїнів.

В листопаді 2004 року заснована парафія Архістратига Михаїла (УГКЦ)^[10].

19 червня 2022 року близько 23:30 військовослужбовці країни-агресора здійснили ракетний обстріл Люботина. Внаслідок двох вибухів пошкоджено ліцей залізничного транспорту, де знаходився центр із видачі гуманітарної допомоги. Ударною хвилею та уламками пошкоджено низку приватних будинків^[11][12].

23 травня 2023 року близько 14.00 росіяни вдарили двома ракетами по центральній частині міста - пошкоджено парк, автомобілі, магазини і обʼєкти транспортної інфраструктури. Зокрема постраждав пішохідний залізничний міст. ^[13]

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[14]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[15]:

У місті працює Люботинський міський краєзнавчий музей та Музей революційної і трудової слави моторвагонного депо Люботин. Функціонує Будинок культури.

У місті Люботин існує 7 бібліотек, які входять до Люботинської Централізованої бібліотечної системи, що створено 1993 року:

• Люботинська центральна бібліотека
• Люботинська центральна дитяча бібліотека
• Старо-Люботинська бібліотека
• Гиївська бібліотека
• Водянська бібліотека
• Коваленківська бібліотека (с. Коваленки)
• Караванська бібліотека філія (с. Караван)

Книжковий фонд Люботинської ЦБС налічує 109843 примірники^[16].

Місто Люботин — велика вузлова станція. Загалом на території міста розташовано 7 залізничних зупинок. З них: 2 станції — Люботин, Травневий, 3 платформи — Водяне, Любівка, Гиївка, 1 зупинний пункт — Караванна і 1 роз'їзд — 10 км (колишній роз'їзд Комунар). За межами міста, у селищі Барчани, розташована станція Люботин-Західний (колишня станція Раднаркомівська)^[9]. Проїхати до міста Люботин можна з Харкова із залізничних вокзалів Харків-Пасажирський (станція метро Південний вокзал), Харків-Балашовський (станція метро Завод імені Малишева) і Харків-Левада (станція метро Проспект Гагаріна), а також автобусом від станції метро Холодна Гора (вартість проїзду 50,0 грн — до кінця маршруту). Поїздка з Харкова на таксі обійдеться в 200—350 гривень. Також потрапити до міста можна з траси Харків — Київ.

У місті базується ФК «Люботин», який представляє місто у чемпіонаті Харківської області. Команда заснована у 2009 році та виступає на стадіоні «Олімпієць» (колишня назва Локомотив), який вміщує 1300 глядачів.

Щорічно проводиться футбольна «Ліга Дербі».

• Центральна площа в Люботині — площа Соборна. Недалеко від будівлі залізничного вокзалу розташований Центральний парк. У парку знаходиться безліч розважальних закладів, а також побудований в 2006 році меморіал пам'яті загиблих у Другій Світовій війні.
• Одна з пам'яток міста — залізничний міст, довжиною 260 метрів, що є найдовшим критим пішохідним мостом у Європі.
• Садиба Порай-Кошиць на Перекошці (19 століття, сам район названий так на їх честь) — в роки СРСР будинок пристарілих, з 1990-х занедбана, частково зруйнована.
• У місті три православні церкви: в Старому Люботині (початок XIX століття — 1811), Свято-Миколаївська церква в Гиївці (початок XIX століття — 1820) та Миколи Мірлікійського недалеко від залізничного вокзалу (середина ХХ ст., повністю зруйнований у наслідок пожежі 19 квітня 2019 року. У 2020 році розпочато роботи по будівництву нового храму на місці зруйнованого).
• Після реконструкції на базі стадіону «Локомотив» на День міста 5 вересня 2009 відкрито стадіон «Олімпієць».
• Палац князів Святополк-Мирських у Люботині.

• Микола Кравченко — український націоналіст, ветеран, активіст Національного Корпусу, письменик. Загинув у російсько-українській війні^[17].

• Федір Балавенський — український скульптор.
• Михайло Бєлоярцев — дворянин, земський лікар, заслужений лікар УРСР.
• Остап Бутенко — незрячий кобзар, проживав у місті.
• Ворожбіян Михайло Іванович (* 1953) — український науковець у хімічної інженерії, цивільної безпеки. Доктор технічних наук, професор. Академік АН вищої школи України.
• Павло Гіренко — будівельник, Герой Соціалістичної Праці.
• Олександр Загудаєв — старший сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України, загинув у боях за Щастя^[18].
• Лідія Захаренко — радянська та російська оперна співачка (сопрано).
• Семен Капара — оперний співак (тенор).
• Лисенко Роман Анатолійович (1985—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[19].
• Олекса Марченко — український поет. Лауреат премії ім. Олександра Олеся. Член Національної спілки письменників України. Народився у с. Яловенковому, нині воно у межах Люботина.
• Анатолій Крашаниця (псевдо А. Крижаний) — український письменник і журналіст, член спілки письменників «Плуг».
• Станіслав Шумицький — український поет.
• Олег Голтвянський — громадський та військовий діяч, учасник Євромайдану, виконувач обов'язків командира батальйону «Печерськ».
• Олег Худолій — український вчений, доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор, академік Академії наук вищої школи України.
• Павлік Руслан Юрійович (1981—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[20].
• Іван Приходько — український інженер, сержант РСЧА. Розробник автобусів у Києві.

• Наталя Забіла — українська письменниця, поетеса.
• Коваленко Тарас Сергійович (1984—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[21].
• Олег Ширяєв — український громадський діяч та військовий, один із засновників руху «Східний корпус», командир роти особливого призначення «Східний корпус». Навчався в Люботинській загальноосвітній школі № 4.

• Я. В. Верменич. Люботин [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 385. — ISBN 978-966-00-1028-1.

• В. В. Стрілець. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис.- Харків: Торсинг,2002. — 400с.
• В. В. Стрілець Календар ювілейних та пам'ятних дат м. Люботина на 2008 р. — Люботин: ІВЦ ЛММК,2008. — 20с.
• В. В. Стрелец Люботинская дистанция пути: История и современность. — Харьков, 2008. — 154 с.
• Кришталевий об'єктив Миколи Пархоменка: (до 75-річчя від дня народж. [слобожан. фотографа]): біобібліогр. нарис / [упоряд. В. В. Стрілець]. — Х. : СтильИздат, 2011. — 111 с., XXIV арк. іл. : іл. — Текст: укр., рос.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Люботин

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Люботин

• Сайт міста Люботин
• Форум міста Люботин
• Офіційний сайт Люботинської міськради [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Сайт відділу освіти Люботинської міської ради [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Люботин (Гиївка) на сайті Замки та храми України [Архівовано 1 жовтня 2008 у Wayback Machine.]