Люксембург на пісенному конкурсі Євробачення

Люксембург
Мовник	RTL[en]
Відбір	Національний 1976 1978 1989 (пісня) 1992 (пісня) 2024—2025 Внутрішній 1956—1958 1960—1975 1977 1979—1988 1989 (учасник) 1990—1991 1992 (учасник) 1993
Участь
Участь	39 (39 у фіналі)
Перший виступ	1956
Найкращий результат	1-е: місце 1961, 1965, 1972, 1973, 1983
Найгірший результат	Останнє (0 балів): 1970
Зовнішні посилання
ЄМС	Сторінка Люксембургу

Люксембург дебютував на Євробаченні з найпершого конкурсу 1956 року. Ця країна також є однією з найуспішніших учасників конкурсу з 5 перемогами, більше мають лише Ірландія та Швеція, однаково з Люксембургом п'ять перемог у Франції, Нідерландів та Великої Британії. Люксембург має дві поспіль перемоги – у 1972 та 1973 роках. Країна припинила участь у конкурсі після 1993 року, що було пов'язано з низкою невдалих виступів у 80-х і на початку 90-х років. У 2023 році Люксембург оголосив про повернення на Євробачення 2024 після 30-річної відсутності^[1].

Умовні позначення

     Переможець

     Друге місце

     Третє місце

     Четверте місце

     П'яте місце

     Останнє місце

     Автоматичний фіналіст

     Не пройшла до фіналу

     Участь скасовано

     Не брала участі

Рік	Місце проведення	Виконавець	Пісня	Мова	Переклад	Фінал		Півфінал
						Місце	Бали	Місце	Бали
1956	Лугано	Мішель Арно	«Ne Crois Pas»	французька	Не вір	N/A[a]	N/A[a]	Без півфіналів
			«Les Amants De Minuit»	французька	Опівнічні коханці
1957	Франкфурт-на-Майні	Даніель Дюпре	«Amours Mortes (Tant De Peine)»	французька	Мертве кохання (так багато болю)	4-е	8
1958	Гілверсум	Соланж Беррі	«Un Grand Amour»	французька	Велика любов	9-е	1
1959	Канни	Не брали участь
1960	Лондон	Камілло Фельжен	«So Laang We's Du Do Bast»	люксембурзька	Поки ти там	13-е	1	Без півфіналів
1961	Канни	Жан-Клод Паскаль	«Nous les amoureux»	французька	Ми коханці	1-е	31
1962	Люксембург	Камілло Фельжен	«Petit Bonhomme»	французька	Чоловічок	3-є	11
1963	Лондон	Нана Мускурі	«À Force De Prier»	французька	Молившись	8-е	13
1964	Копенгаген	Юг Офре	«Dès Que Le Printemps Revient»	французька	Як тільки весна повернеться	4-е	14
1965	Неаполь	Франс Галль	«Poupée de cire, poupée de son»	французька	Воскова лялька, звукова лялька	1-е	32
1966	Люксембург	Мішель Торр	«Ce soir je t'attendais»	французька	Сьогодні ввечері я чекала тебе	10-е	7
1967	Відень	Вікі Леандрос	«L'amour est bleu»	французька	Любов синя	4-е	17
1968	Лондон	Кріс Бальдо & Софі Гарель	«Nous vivrons d'amour»	французька	Будемо жити любов'ю	11-е	5
1969	Мадрид	Ромюаль	«Catherine»	французька	Катерина	11-е	7
1970	Амстердам	Девід Александр Вінтер	«Je Suis Tombé Du Ciel»	французька	Я впав з неба	12-е	0
1971	Дублін	Монік Мелсен	«Pomme, Pomme, Pomme»	французька	Яблуко, яблуко, яблуко	13-е	70
1972	Единбург	Вікі Леандрос	«Après toi»	французька	Після вас	1-е	128
1973	Люксембург	Анн-Марі Давід	«Tu te reconnaîtras»	французька	Ви впізнаєте себе	1-е	129
1974	Брайтон	Айрін Шир	«Bye Bye I Love You»	французька[b]	До побачення, я люблю тебе	4-е	14
1975	Стокгольм	Жеральдін	«Toi»	французька	Ти	5-е	84
1976	Гаага	Юрген Маркус	«Chansons pour ceux qui s'aiment»	французька	Пісні для тих хто любить один одного	14-е	17
1977	Лондон	Анн-Марі Бесс	«Frère Jacques»	французька	Брат Жак	16-е	17
1978	Париж	Baccara	«Parlez-Vous Français?»	французька	Ти розмовляєш французькою?	7-е	73
1979	Єрусалим	Джін Менсон	«J'ai déjà vu ça dans tes yeux»	французька	Я вже бачила це в твоїх очах	13-е	44
1980	Гаага	Sophie & Magaly	«Papa Pingouin»	французька	Тато пінгвін	9-е	56
1981	Дублін	Жан-Клод Паскаль	«C'est peut-être pas l'Amérique»	французька	Можливо, це не Америка	11-е	41
1982	Гаррогейт	Світлана	«Cours après le temps»	французька	Бігати за часом	6-е	78
1983	Мюнхен	Корін Ерме	«Si la vie est cadeau»	французька	Якщо життя - це подарунок	1-е	142
1984	Люксембург	Софі Карл	«100% d'amour»	французька	100% любов	10-е	39
1985	Гетеборг	Аннеміке Вердорн, Франк Олів'є, Дайан Соломон, Айрін Шир, Кріс Робертс & Малькольм Робертс	«Children, Kinder, Enfants»	французька, німецька, англійська	Діти, діти, діти	13-е	37
1986	Берген	Шеріс Лоран	«L'amour de ma vie»	французька	Кохання мого життя	3-є	117
1987	Брюссель	Пластік Бертран	«Amour amour»	французька	Кохання кохання	21-е	4
1988	Дублін	Лара Фабіан	«Croire»	французька	Вірте	4-е	90
1989	Лозанна	Park Café	«Monsieur»	французька	Сер	20-е	8
1990	Загреб	Селін Карзо	«Quand je te rêve»	французька	Коли я мрію про тебе	13-е	38
1991	Рим	Сара Бре	«Un baiser volé»	французька	Вкрадений поцілунок	14-е	29
1992	Мальме	Маріон Вельтер & Kontinent	«Sou fräi»	люксембурзька	Так вільно	21-е	10
1993	Мілстріт	Modern Times	«Donne-moi une chance»	французька, люксембурзька	Дай мені шанс	20-е	11	Kvalifikacija za Millstreet
Не брали участь у 1994-2023 роках
2024	Мальме	Талі	«Fighter»	французька, англійська	Боєць	13-е	103	5-е	117
2025	Базель	Лора Торн	«La poupée monte le son»	французька	Лялька збільшує гучність

Кожен мовник, який бере участь у Пісенному конкурсі «Євробачення», призначає голову делегації як контактну особу ЄМС та голову своєї делегації на заході. До складу делегації, чиї розміри можуть сильно відрізнятися, входять керівник преси, виконавці, автори пісень, композитори, бек-вокалісти тощо.^[5]

До 1999 року, коли на конкурсі використовувався оркестр, було обов'язкова присутність диригента, якщо країна його використовувала. Мовники могли надавати власних диригентів або звернутися до послуг диригента, призначеного мовником країни-господарки.^[8] Диригенти, які керували оркестром під час люксембурзьких заявок кожного року, перераховані нижче.

• 
  Соланж Беррі у Гілверсумі (1958)
• 
  Камілло Фельжен в Люксембурзі (1962)
• 
  Франс Галль в Неаполі (1965)
• 
  Девід Александр Вінтер в Амстердамі (1970)
• 
  Юрген Маркус в Гаазі (1976)
• 
  Sophie & Magaly в Гаазі (1980)
• 
  Талі в Мальме (2024)

Бали які віддав та отримав Люксембург

№	Дано		Отримано
	Країни	Бали	Країни	Бали
1	Велика Британія	123	Португалія	76
2	Франція	107	Ірландія	73
3	Ірландія	96	Франція	66
4	Швейцарія	94	Велика Британія	61
5	Ізраїль	88	Фінляндія	59
6	Німеччина	72	Ізраїль
7	Іспанія	67	Швеція	58
8	Нідерланди	61	Бельгія	54
9	Португалія	60	Іспанія	51
10	Швеція		Австрія	47

• Офіційна сторінка конкурсу [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]