Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Маврицій Дідушицький

Маврицій Ігнатій Олександр Дідушицький
Maurycy Ignacy Aleksander Dzieduszycki
ПсевдоМаврикій Дідушицький
Народився10 лютого 1813
с. Рихтичі, в королівстві Галіції і Лодомерії, Австрійська імперія
Помер22 квітня 1877
м. Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаКоролівство Польське[1]
 Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняПольща
Діяльністьпоет, письменник, історик, політик, драматург, землевласник, літератор, перекладач Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиісторик, письменник, поет, драматург, перекладач
Alma materЛНУ ім. І. Франка Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпольська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоКраківське наукове товариство[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулграф
Посадапосол до Галицького сейму[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідДідушицькі
ДітиAugust Pius Dzieduszyckid, Klemens Dzieduszyckid і Карл Дідушицькийd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Командор ордена Святого Григорія Великого
Командор ордена Святого Григорія Великого

граф Маврицій Ігнатій Олександр Дідушицький (іноді Маврикій Дідушицький;[3][4] пол. Maurycy Ignacy Aleksander Dzieduszycki; 10 лютого 1813, с. Рихтичі, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Дрогобицький район Львівська область Україна) — 22 квітня 1877, Львів) — польський історик зі спольщеного руського роду Дідушицьких, письменник, поет, драматург, перекладач, дійсний член Польської академії наук.

Життєпис

Походив зі спольщеного українського (руського) аристократичного графського роду Дідушицьких гербу Сас. Син шамбеляна австрійського імператорського двору Людовика Дідушицького та його дружини Доміцелли Моніки з Бельських.

Початкову освіту здобув у школі василіян у Дрогобичі, потім навчався у гімназіях Чернівців і у єзуїтів у Тернополі. У 1832—1836 рр. вивчав право у Львівському університеті.

Працював чиновником у місцевих адміністраціях. У 1851—1869 рр. — фактичний очільник,[5] з 1864 року — офіційно заступник куратора «Ossolineum» (тепер Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника). Здійснив перебудову будівлі бібліотеки. Залучив до роботи в "Ossolineum"і істориків Августа Бельовського і Кароля Шайноху.

Будучи ревним (фанатичним[3]) католиком, ввів у бібліотеці Індекс заборонених книг.

1847 р. обраний до Галицького станового сейму, 1854 р. призначений радником галицького намісництва у Відні, з 1855 р. — радник двору Австрійської імперії.

1856 р. заснував у Львові першу в Галичині виправно-трудову установу для жінок.

1873 р. обраний дійсним членом польської Академії знань, 1875 р. — дійсний член Краківського наукового товариства; 1859 р. йому присвоєно звання почесного члена історико-статистичної секції Моравсько-Сілезького товариства розвитку сільського господарства і природознавства.

Наукова та творча діяльність

М. Дідушицький — автор філософських творів, віршів і прози. У своїй великій праці «Збігнєв Олесницький» виклав польську історію XV століття.

Підготував «Карту Палестини» (1862), розпочав роботу над другим виданням «Словника польської мови» Лінде.

Вибрані твори

  • Szkice filozoficzne Ojczyzna (1867),
  • Nieprzeliczeni (1877)
  • Powieść z dawnych czasów (повість, 1868)
  • Mandat poselski (комедія, 1871)
  • Pieśń o dziejach polskich (поема, 1873)
  • Samobójstwo (філософсько-моральне дослідження, 1876)

Історичні праці

  • Krótki rys dziejów i spraw lisowczyków (1843—1844, 2 томи)
  • Tadeusz Dzieduszycki i początki konfederacji barskiej (1843)
  • Piotr Skarga i jego wiek (1850, 2 томи
  • Zbigniew Oleśnicki (1853—1854), 2 томи)
  • Opinia publiczna (1856)
  • Dążności moralne teatru (1859)
  • Kronika domowa Dzieduszyckich (1865)
  • Święty Stanisław, biskup krakowski, wobec dzisiejszej dziejowej krytyki (1865)
  • Żywot Wacława Hieronima Sierakowskiego, arcybiskupa lwowskiego (1868)
  • Dwie polityczne unie, kolmarska i lubelska (1873)
  • Dni, nocy, godziny (1874)
  • Вірші, казки, науково-популярні статті
  • переклади
    • Hymn o Św. Krzyżu z mszału łacińskiego (1854)
    • Pieniądz Emila Zoli (1891)

Нагороди

Сім'я

Перша дружина — Катажина Заґурська, друга — Наталія Рудницька. Діти:

  • Анна Наталія — дружина графа Владислава Кшиштофа Фелікса, мати репресованого НКВД графа Владислава Мавриція Волянських.[7]

Примітки

Джерела

  • Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: AJ. — Wrocław, 1983. (пол.)
  • Tyrowicz M. Dzieduszycki Maurycy Ignacy Aleksander // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T/ VI. — S. 113—116. (пол.)


Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya