У 1884 році, за бажанням батьків, залишив Київський університет і вступив в Ковенську духовну семінарію. По її закінченні з 1888 по 1892 рік продовжив навчання в петербурзькій Духовній академії.
Основні теми творів Майроніса: національно-визвольна ідея, любов до рідної природи, рідної мови, філософська та інтимна лірика, сатиричні вірші. Багато його віршів стали популярними піснями.
Писати вірші почав з шостого класу польською мовою.
На його творчість впливали твори польських і російських поетів, а також викладача Ковенської духовної семінарії А. Баранаускаса.
У 1885 році під псевдонімом Zvalionis опубліковано перший вірш «Литовський раб» в газеті «Аушра».
У 1891 році вийшла перша книга «Історія Литви, або розповіді про литовське минуле» під псевдонімом Stanislovas Zanavykas.
Псевдонімом Maironis почав користуватися під час навчання в петербурзькій Духовної академії.
У 1895 році вийшла етапна для литовської літератури та громадських умонастроїв збірка поезії Майроніса «Весняні голоси» («Pavasario balsai»).
Автор пісень, балад («Чічінскас», 1919; «Юрате и Кастітіс», 1920), лібрето для опер («Весілля нещасної Дангуте», 1927; опубліковано в 1930 году), віршованих драм на теми історії.
Твори
Поезія:
Вірші
Збірник «Весняні голоси» (1895);
Поеми:
«Литва» (1888, неопублікована);
«Крізь муки до честі» (1895);
«З гори Біруте»;
«Молода Литва»;
«Магда з Расейняй» (1909);
«Наші біди» (1920).
Лібретто:
«У чому порятунок» (1895);
«Весілля нещасної Дангуте» (1930).
Історична драматична трилогія:
«Смерть Кейстута» (1921);
«Вітовт у хрестоносців» (1925);
«Великий Вітовт — король» (1930)
Історико-літературні та критичні праці:
«Короткий огляд литовської писемності» (1906);
«Коротка історія всесвітньої літератури» (1926)
«Історія Литви, або розповіді про литовське минулому» (1891)