Май-Маєвський Володимир Зенонович

Май-Маєвський Володимир Зенонович
Народження	15 (27) вересня 1867  Могильовська губернія, Російська імперія
Смерть	30 листопада 1920(1920-11-30) (53 роки)  Севастополь, Таврійська губернія, Російська СФРР
Освіта	Миколаївське інженерне училище[d]
Звання	генерал-лейтенант і генерал-майор
Командування	1-й гвардійський корпус (Російська імперія), 3-тя дивізія Добровольчої армії і 2-й армійський корпус[d]
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і Російсько-японська війна
Нагороди
Май-Маєвський Володимир Зенонович у Вікісховищі

Володимир Зенонович (Зиновійович) Май-Маєвський (15 (27) вересня 1867, Могильовська губернія, Російська імперія — 12 листопада 1920, Севастополь, мілітарна квазідержава Південь Росії) — воєначальник Російської імператорської армії і Білого руху, генерал-лейтенант Генерального штабу.

Народився в родині дрібних шляхтичів Могильовської губернії. Закінчив 1-й Кадетський корпус (1885) і Миколаївське інженерне училище (1888) в Санкт-Петербурзі, випущений підпоручиком в 1-й саперний батальйон, потім був переведений в Лейб-Гвардії Ізмайловський полк ​​з тим же чином і старшинством.

Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу по першому розряду в 1896 у, з перейменуванням з штабс-капітан а гвардії в капітани Генерального штабу.

Учасник Російсько-японської і Першої світової воєн (начальник штабу піхотної дивізії, корпусу, піхотної дивізії, командир 1-го гвардійського корпусу).

Навесні 1918 року втік на Дон і вступив рядовим в Дроздовську дивізію Добровольчої армії. Начальник тієї ж дивізії (з 05.01.1919; наказ Гл-ного ЗСПР № 27; замість померлого Ген-майора М. Г. Дроздовського). Одночасно начальник Донецького загону (січень-травень 1919). Командир 2-го арм. корпусу (з 12.02.1919; наказ Глав-ного ЗСПР № 268). Ген-лейтенант (пр. 09.03.1919; наказ Головкому ЗСПР № 428; за бойові відзнаки). Командувач Добровольчої армії (з 22.05.1919 створеної на базі Донецької групи). 27.11.1919 за гулянки та пияцтво звільнений у відставку.

Після невдалого наступу у жовтні і листопаді був звільнений. На його місце був призначений генерал барон П. М. Врангель. В 1920 році Врангель повернув Май-Маєвського в армію. Під час оборони Криму керував тиловими частинами та гарнізонами Російської армії.

За однією з версій, застрелився під час евакуації Білої армії з Севастополя 13 листопада 1920, за іншою — помер від розриву серця в одній з лікарень Севастополя або на шляху до корабля для евакуації.

Згідно з радянською книгою 1967 року про громадянську війну, 3 серпня 1919 року Май-Маєвський видав наказ про заборону публічних шкіл з українською мовою навчання^[1].

• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1900)
• Орден Святої Анни 3-го ступеня (1904)
• Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1906)
• Орден Святої Анни 2-го ступеня (1907)
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня (28.02.1910)
• Орден Святого Володимира 3-го ступеня (21.03.1913)
• Георгієвська зброя (11.04.1915)
• Орден Святого Станіслава 1-го ступеня з мечами (12.06.1915)
• Орден Святої Анни 1-го ступеня з мечами (3.10.1915)
• Орден Святого Георгія 4-го ступеня (20.11.1915)
• Орден Святого Володимира 2-го ступеня з мечами (5.04.1916)
• Мечі до ордену Святого Володимира 3-го ступеня (7.07.1917)
• Георгієвський хрест 4-го ступеня з лавровою гілкою (1917)
• Британський орден Святого Михайла і Святого Георгія (1919)

Племінниця Віра Валер'янівна Май-Маєвська була дружиною полярного дослідника Георгія Сєдова.

Образ генерала Май-Маєвського створений в радянському кінофільмі «Ад'ютант його високоповажності». Роль командувача Володимира Зеноновича Ковалевського виконав Владислав Стржельчик. У фільмі також відображені реальні події на фронті, яким командував генерал.

• Л. В. Гриневич. Май-Маєвський Володимир Зенонович [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 435. — ISBN 978-966-00-1028-1.

• Май-Маевский Владимир Зиновьевич [Архівовано 21 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)