Манганіт

Манганіт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Mnn[2]
Хімічна формула	Mn³⁺O(OH)
Nickel-Strunz 10	4.FD.15
Ідентифікація
Колір	темно-сірий до чорного
Сингонія	моноклінна сингонія
Твердість	4
Блиск	напівметалічний
Прозорість	непрозорий
Колір риси	шоколадний (бурий)
Густина	4,33
Інші характеристики
Названо на честь	манган[3]
Манганіт у Вікісховищі

Манганіт^[4] (манґані́т) — мінерал класу оксидів та гідроксидів, основний оксид манґану ланцюжкової будови.

Вперше манганіт був виявлений у Ільфельді в районі Нордхаузена (Тюрингія) та описаний у 1827 році австрійським геологом, мінералогом і геофізиком Вільгельмом фон Гайдінгером, який назвав мінерал, заснований на його марганцевому вмісті. Від латинського «manganum» — манґан (W. K. Haidinger, 1827).

Хімічна формула: MnO[OH].

Містить (%): MnO — 40,4; MnO₂ — 49,4; H₂O — 10,2.

Домішки: SiO₂, Fe₂O₃, Al₂O₃, CaO.

Сингонія моноклінна.

Утворює друзи, щітки кристалів (в гідротермальних жилах), але в осадових родовищах Mn — звичайно агрегати: щільні, натічні, оолітові, рідше зернисті.

Густина 4,33.

Твердість 4.

Колір темно-сірий до чорного.

Блиск напівметалічний.

Прозорий у тонких уламках.

Риса шоколадна (бура).

Крихкий.

Злам нерівний.

Походження осадове або гідротермальне.

Утворюється при вивітрюванні мінералів і гірських порід, що містять манґан.

Зустрічається також у гідротермальних низькотемпературних жилах. Разом з іншими оксидами і гідроксидами Mn (піролюзитом, псиломеланом тощо) і родохрозитом манґаніт складає марганцеві руди найважливіших у промисловому відношенні осадово-морських родовищ: Чіатурського (Грузія), Нікопольського (Україна), о. Грут-Айленд (Австралія). У вигляді кристалів зустрічається в низькотемпературних гідротермальних жилах спільно з баритом, кальцитом, рідше кварцом (Ільменау, ФРН).

Інші знахідки: Гарц (ФРН), Ар'єж і Високі Піренеї (Франція), Камберленд та Девоншир (Англія), Абердин (Шотландія), поблизу о. Верхнє (штат Мічиган, США), округ Аламеда (штат Каліфорнія, США) та ін.

В Україні є у Придніпров'ї. Збагачується головним чином гравітаційними методами в поєднанні з промиванням і магнітною сепарацією. З бідних руд вилучається пінною сепарацією.

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Манґаніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Манґаніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Манганіт — каталог мінералів [Архівовано 11 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Манганіт в базі webmineral.com [Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.]