Мантія або покров (намет, балдахін, фр. Le manteau) — гербова прикраса, що походить від лицарських турнірів.
Історія
Мантія — слово має французьке коріння і дослівно означає — «пальто». У геральдиці аналогічно, герб немов «одягають в пальто», «кутають» його в дорогу вуаль.
Цей звичай пояснюється тим, що на турнірах лицар, чекаючи годинами черги вступити до бою, ставив намет або шатро, прикрашений власною атрибутикою, під яким поміщав свою зброю і амуніцію. Так в геральдиці виникло правило показувати мантію, увінчану короною, у вигляді шатра, що спускається з-під корони.
В гербі суверенних суб'єктів використовуються мантії державного кольору — у суверенів, а у князів — пурпурового оксамиту на горностаєвому хутрі, де верхні кути мантії, а іноді й середини верхньої її частини перев'язані золотими шнурами з дармовисами. Мантії іноземних держав, іноді мають засіяну державними емблемами баню. У Франції пери імперії мали темно-синю мантію, а державний канцлер — парчеву. У гербах можновладних осіб, мантія зазвичай парчева. У гербах, що мають мантію, він розташовується всередині останньої. У руській (українській) геральдиці — мантія з короною явно вказує, що спадкоємці герба належать до княжого роду. В Російській імперії при складанні Загального гербовникаПавло I наказав «для відзначення тих дворянських прізвищ, котрі дійсно походять від родів княжих, хоча цього титулу і не мають, залишати в гербах їх корону і мантію».
Деякі геральдисти виводять вживання гербової мантії і покрову (шатра), почасти, від вживання намету. Оскільки він іноді був такої величини, що покривав не лише шолом, але і плечі лицаря.
Покров (намет) — за словами геральдистів, це тканина, на якій розташовується герб і служить відмітною ознакою верховної влади, складається з вершини і куртин, робиться пурпуровим або золотим, обшивається золотою бахромою. Спочатку покров фігурувала тільки на королівських гербах, але з XVII століття вони стали оточувати балдахіном, а мантія була залишена за князями, герцогами і перами. Покров у гербах французьких королів та інших государів з дому Бурбонів — блакитна, оксамитова усіяна ліліями. Покров герцогів Мельци — зелена. Покров обов'язково повинна бути увінчана короною. Італійський регламент суворо зазначає: «Покров, як елемент спадку, дозволяється вживати титуловані князі і герцоги.За межами цієї титулованої групи не передбачено навіть особливих випадків пожалування покрову або невеликої мантії, розписаної фігурами і полями щита. Покров князів і герцогів — з пурпурового оксамиту, підбита горностаєм, без позумента, вишивки, облямівки і бахроми. Вона зображується спадаючою або з шолома, або з корони, обтяжена гербом, вгорі з боків перев'язана золотими шнурами. На покров можуть поміщатися повний герб зі щитом, клейнодом, щитотримачами і стрічками з девізами, або щит спирається на орла».
Балдахін — це особливий покров, якій можуть прикрашати власні герби тільки імператори, королі і суверенні правителі. Італійський термін «manto» може означати, як покров, так і балдахін. Французький термін «pavillon» позначає у власному розумінні слова «прапор», але також і «намет», звідки і балдахін, який розуміється як щось на зразок архітектурної споруди. У такому значенні «завіси» він і був задуманий в XVII столітті Філібером Моро. Людовик XIV, «король-сонце», спраглий у всьому сонячної пишноти, не міг залишити без уваги цей ефектний геральдичний балдахін і (близько 1680) ввів його до свого герба. Цей перший французький балдахін з синього оксамиту, усіяний золотими ліліями, який надалі став об'єктом наслідування інших монархів (але, як правило, вже пурпурового кольору), складався з верхньої частини (іт. Colmo, cappello, cima) і з Пологів (cortine), або ж завіс, що сподали як мантія. Таку композицію можна бачити в гербі італійського королівства, в його остаточному вигляді, сформованому до XIX століття.[1][2][3][4]
Галерея
Королівські мантії
Герб королівської Франції (сучасна реконструкція)
Наполеонівська геральдична мантія та вершина, увінчані наполеонівською короною
↑П. фон-Винклер. Русская геральдика. История и описание русских гербов с изображениями всех дворянских гербов внесённых в общий гербовник Всероссийской империи. Вып.3-й. СПб. Тип: И. А. Ефрона. 1894 г. Мантия и сенъ. стр. 154—155.
↑В. К. Лукомский и барон Н. А. Типольт. Русская геральдика. Руководство к составлению и описанию гербов. Изд: Импер. общес. поощрения художеств. Петроград. 1915 г.
↑Сост: Джованни Санти-Мадзини. Геральдика. История, терминология, символы и значения гербов и эмблем. М. Изд: Астрель. стр. 526—527. ISBN 978-5-271-10044-4.
↑Сост. граф Александр Бобринский. Дворянские роды, внесенные в Общий Гербовник Всероссийской Империи: в 2-х т. — СПб, тип. М. М. Стасюлевича, 1890 г. Автор: Бобринский, Александр Алексеевич (1823—1903). Выписки из Т. IX. Свода законов (изд. 1876). Часть I. стр. XXXI. ISBN 978-5-88923-484-5.
.svg)
.svg)
