Марсель Л'Ерб'є народився у Парижі у заможній родині. Здобув юридичну освіту. Писав вірші (збірка «В саду таємних ігор») і п'єси («Мертвонароджений»), грав на роялі, захоплювався живописом і творчістю О. Уайльда.
У роки війни Л'Ерб'є було прикомандировано до кінематографічного корпусу, де він познайомився з кіномистецтвом. Після війни пише сценарії для Рене Ервіля і Меркантона: «Потік» і «Колечко». Його режисерським дебютом став фільм «Троянда Франції» (1919).
Л'Ерб'є пильно стежив за найдрібнішими деталями декорацій, композицією кадру, домагався вишуканості освітлення. Про його фільми говорили, що вони зроблені людиною «в білих рукавичках».
У 1930-ті роки з приходом звукового кіно у творчості Л'Ерб'є настає криза. Він створює цілу низку ваговитих офіціозних історичних стрічок, які він називав «екранізованою хронікою» («Адрієна Лекуврер», «Антанта» та ін.). У 1942, в період нацистської окупації Франції, режисер поставив фільм «Фантастична ніч», що повертав до прийомів піонерів кінематографу та відрізнявся прагненням знайти оригінальне художнє рішення.
З 1950-х років, відійшовши від кіно, Л'Ерб'є займався адміністративною та педагогічною діяльністю, працював на телебаченні. Був засновником (1943) та ректором (до 1950) першої французької Вищої школи кінематографії (ІДЕК); протягом кількох років очолював Центр зв'язку між кінематографічними навчальними закладами.
Був одружений з Марсель Прадо (фр.Marcelle Pradot; 1901—1982).
Теоретичні дослідження
У своїх дослідженнях про кіно як мистецтво Л'Ерб'є був послідовником Луї Деллюка. Перший значний теоретичний виступ Л'Ерб'є припадає на 1917 рік, ще до початку його режисерської кар'єри. У часописі «Меркюр де Франс» він надрукував відгук на статтю музичного критика Е. Вюєрмоза, у якій той стверджував, що кінематограф є мистецтвом, здатним зайняти гідне місце серед інших мистецтв. Відповідь Л'Ерб'є називалася «Гермес і мовчання». У цій статті-маніфесті він називає кінематограф «Машиною, що друкує життя», і відверто протиставляє його мистецтву. У більшості своїх наступних теоретичних роботах Л'Ерб'є переважно розвиває ідеї, намічені в «Гермесі і мовчанні».
Серед численних трактатів режисера: «Спогади про Головну Ідею», «Франція і німе мистецтво», «Сізіф», «Візуальний абсент», «Кінематограф і простір», «Кінематограф, що заблукала дитина», «Таверна Спритників, або Двокольорова людина і Чорний верблюд».
1953 — Адрієна Мезюра / Adrienne Mesurat (телевізійний фільм за однойменним романом Жульєна Гріна)
Література
Комаров С. История зарубежного кино. Том 1. Німе кіно. — М.: «Искусство», 1965.
М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 107. — ISBN 5-85646-077-4.(рос.)
Ямпольский М. Б. Марсель Л'Эрбье // Из истории французской киномысли. — М. : Искусство, 1988. — 317 с.(рос.)
Л’Ерб'є Марсель // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)
Лепрон П., Совр. франц. кинорежиссёры, пер. с франц. — М., 1960.
