Чин та звання маршала Франції присвоювалося найбільш заслуженим генералам за виключні досягнення. Маршал входив до складу Вищих чинів Корони Франції за часів Дореволюційної Франції та повернення Бурбонів на престол, а також одним з Вищих чинів Французької імперії за часів правління Наполеона (за тих часів титул мав назву маршал Імперії, а не маршал Франції).
Титул маршала Франції передбачає знак розрізнення з 7-ма зірками. Маршал Франції також нагороджується Маршальським жезлом, довгастим циліндром оздобленим оксамитомблакитного кольору зображеннями 7 зірок. У минулому жезл прикрашали орнаментом з геральдичних лілій (фльор-де-лі, герб Валуа) за часів монархії Бурбонів та імперськими орлами за правління Наполеона І. На кінцях жезла вигравіювали золоту печатку з латинським написом: лат.Terror belli, decus pacis (Лютий у війні, з пошаною в мирі). Маршальський жезл ламався в разі здачі в полон маршала або в день смерті короля.
Маршал Франції не є військовим званням, проте присвоювався лише найвищим чинам генералітету Франції за перемоги на полі битви.
Титул маршал (фр.maréchal) має своє походження від сучасного слова mareschale, що має німецькі коріння (нім.mareschale)[1], той, що служить з конями (mare та merrie слова у сучасних англійській та нідерландській мовах, що позначають кобилу відповідно). У франкських племенах маршали служили на стайнях і підпорядковувалися конюхові.
У пізніші століття значення маршалів виросло: з'явилися імперські маршали, що стежили за станом імператорських коней. 1060 року французький корольГенріх I заснував звання коннетабля, або головного конюха. Його помічниками були маршали.
Потім, щоб відрізнити королівських маршалів від маршалів васалів, в 1185 році була введена посада маршала Франції.
З 1191 року коннетабль призначається на посаду головнокомандувачафранцузької армії. Відповідно, і роль його маршалів підвищилася — їм стали доручати в командування окремі частини армії. За часів короля Філіппа II Августа титул маршала Франції тимчасово носив головнокомандувач королівськими військами. Першим маршалом Франції став Альберік Клеман у 1185 році.
За Людовіка IX було двоє, а пізніше троє, четверо і більш маршалів Франції.
У 1627 році після смерті коннетабля Франції герцога де Ледіг'єра Людовик XIII скасував це звання. Маршал стає вищим військовим званням. І з цієї миті бойовими операціями починають керувати маршали. Серед них — прославлені Тюренн, Віллар, Вобан, Моріц Саксонський і герцог Бервік.
В епоху правління Генріха IIIГенеральні штати обмежили кількість маршалів до чотирьох; це число було перевершене вже Генріхом IV, ще більш — його наступниками, так що в 1703 було не менше двадцяти маршалів, рахуючи й морських.
Звання маршала займало 5-те місце в ієрархії Французької імперії (після імператора і імператриці, членів Імператорського роду, Великих Сановників імперії (Архиказначея, Архиканцлера, Електора тощо) і міністрів). Звання маршала свідчило про високу довіру до особи, що отримала його, з боку імператора. Маршали призначалися на відповідальні цивільні пости, отримували в управління міста, провінції і цілі країни, брали участь у важливих дипломатичних місіях.
Відповідно до Конституції, маршалів призначав особисто імператор з числа найгідніших генералів. Всього Конституція дозволяла мати не більше 16 маршалів. Імператорським декретом від 19 травня1804 року в сан маршалів були введені наступні генерали (у тому порядку, в якому вони вказані в списку):
При Реставрації були відновлені звання маршал Франції і маршал табору/генерал-майор (фр.Maréchal de camp), а за часів липневої монархії, законом від 4 серпня1839, чисельність маршалів Франції в мирний час повинне було дорівнювати шести, для воєнного часу — 12. Наполеон III відновив становище справ, що існувало при Наполеоні I, проте не став відновлювати назву «Маршал Імперії»: при нім маршали Франції стали членами Сенату.
У 1870—1914 звання маршала в республіканській Франції не присвоювалося, оскільки воно асоціювалося з імперією Наполеона III, одіозною для Третьої республіки. Воно було відновлене лише з початком Першої світової війни.
На відміну від чинів (і маршальських звань в більшості країн світу), він може присвоюватися посмертно (з чотирьох Маршалів Франції, яким це звання було привласнене після Другої світової війни, лише Альфонс Жуен отримав його за життя).
Всього з 1185 до сьогоденності маршалами Франції стали 338 чоловік (з них до революції у Франції це звання було присвоєне 256 разів).
До того ж, існувало особливе звання Головного маршала Франції або Генерального маршала (фр.général-maréchal), що присвоювалося одночасно лише одному особливо видатному маршалові. Умовно це звання можливо порівняти із званням генералісимуса, оскільки було вищим військовим званням у Франції, що існувало на той час. За всю історію Франції це звання присуджували всього 6 разів. Його мали при старому режимі три полководці: Анрі де Тюренн, Клод де Віллар та де Сакс (Моріц Саксонський) (за часів Липневої монархії його присвоїли також наполеонівському маршалові Сульту). Він був останнім, хто носив звання Головного маршала Франції.