Марі́я Араго́нська (ісп.María de Aragón) — за назвою титулу батька.
Марі́я Касти́льська (ісп.María de Castilla) — за назвою титулу матері.
Марі́я Трастама́рська (ісп.María de Trastámara) — за назвою династії.
Біографія
Марія народилась 29 червня 1482 року в Кордові. Вона була четвертою дитиною та третьою донькою в родині кастильської королеви Ізабелли I та арагонського короля Фернандо II, яким невдовзі Римський ПапаОлександр VI дарував титул католицьких монархів. Сестра-близнючка Марії померла при народженні.
Інфанта мала старших сестер Ізабеллу та Хуану, а також брата Хуана. За три роки з'явилась молодша сестра Каталіна.
Марія, як і її сестри, отримала дуже гарну освіту для того часу. Особлива увага приділялась вивченню латини та інших романських мов. Описували інфанту як красиву даму з блакитними очима та світло-русявим волоссям.
Коли дівчина досягла шлюбного віку, батьки сподівалися одружити її з королем ШотландіїЯковом IV, оскільки молодша Каталіна призначалася в дружини спадкоємцю англійського престолуАртуру Уельському. Шлюби двох сестер мали зберігати мир між Англією та Шотландією. Проте заручини не відбулися. Після смерті старшої доньки та її маленького сина, Марію віддали за вдівця Ізабелли — короля ПортугаліїМануела I. Цей шлюб мав закріплювати політичний союз між Іспанськими королівствами та Португалією.
Весілля відбулося 30 жовтня 1500 року в Алкасер-ду-Салі. Нареченій було 18 років, нареченому — 31. За півтора року у них народився син. Всього ж подружжя було десятеро дітей.
Марія підтримувала чоловіка в зусиллях, спрямованих на знищення ісламських священних міст Мекки та Медіни шляхом окупації регіонів, контрольованих мусульманами, та відвоювання християнських святинь, особливо, Єрусалиму. Крім того, схвалювала його спроби по «очищенню» Португалії від євреїв та мусульман.
Померла Марія від ускладнень, пов'язаних із пологами останньої дитини, яка прожила всього лише кілька днів. Королеви не стало 7 березня 1517 року. Поховали її у
монастирі Божої Матері (Convento da Madre de Deus) в Лісабоні, згодом тіло було перенесено до монастиря ієронімітів (Mosteiro dos Jerónimos) в Белені.
Мануел пережив її майже на п'ять років. Похований там же.