Махов Олександр Володимирович

Олександр Махов
Олександр Володимирович Махов
Олександр Махов; Олександр Володимирович Махов
Сержант
Загальна інформація
Народження	17 квітня 1986; м. Ворошиловград
Смерть	4 травня 2022 (36 років); с. Довгеньке, Харківська область, Україна
Поховання	Берковецьке кладовище
Національність	українець
Alma Mater	Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Псевдо	Журналіст
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ДШВ
Формування	95 ОДШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Махов Олександр Володимирович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Махов.

Олександр Володимирович Махов (17 квітня 1986, м. Ворошиловград — 4 травня 2022, с. Довгеньке, Харківська область) — український військовослужбовець, сержант Збройних сил України, військовий журналіст, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).

Життєпис

Олександр Махов народився 17 квітня 1986 року в місті Ворошиловграді (нині Луганськ)^[1]^[2].

Закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (спеціальність — журналістика). Працював на Луганському обласному телебаченні, на міському каналі «ІРТА»^[1], кореспондентом на телеканалах «Україна», «Україна 24», «Дом» (2021—2022)^[3]. Висвітлював події із зони бойових дій, вів подкаст «Військкор»^[4]. У 2017 році мав відрядження на Антарктиду^[5].

У 2015 році добровільно мобілізувався^[2], служив зенітником та кулеметником у 57-й окремій мотопіхотній бригаді^[3]. Брав участь у бойових діях під Горлівкою — у Зайцевому та Майорську^[6].

Від 20 лютого до 5 березня 2020 року був єдиним представником українських ЗМІ в обсервації в Нових Санжарах на Полтавщині разом з евакуйованими з китайського Уханя^[1]^[5].

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року знову пішов на фронт у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади^[5]. Загинув 4 травня 2022 року при обороні с. Довгеньке, що на Харківщині, внаслідок обстрілу російських окупантів^[4]. Ворожий уламок поцілив у легеню Олександра^[7].

Похований 9 травня 2022 року на Берковецькому кладовищі^[8].

Залишився син Владислав та наречена Анастасія Блищик^[3].

Вшанування

5 травня 2022 року своє звернення президент України Володимир Зеленський розпочав із повідомлення про загибель журналіста^[9].

27 жовтня 2022 року в Києві з'явилася вулиця Олександра Махова^[10].
Його ім'ям в Києві також назвали станцію швидкісного трамвая^[11].
26 грудня 2022 року в Ізюмі на Харківщині, вулицю Олександра Островського перейменували на вулицю Олександра Махова^[12].

Нагороди

орден «За мужність» III ступеня (24 травня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[13].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Вікторія Майстренко (21 квітня 2020). «У передсмертній записці просив не ховати мене в Луганську». Gazeta.ua.
↑ ^а ^б Цитатник Небесного полку. Ukrainer. 6 серпня 2023.
↑ ^а ^б ^в У боях за незалежність України загинув відомий журналіст Олександр Махов. Новинарня. 4 травня 2022.
↑ ^а ^б Анастасія Фещенко (28 лютого 2023). Хвилина мовчання: згадаймо журналіста Олександра Махова. Главком.
↑ ^а ^б ^в «Вірте в ЗСУ» — такими були останні слова воєнкора Олександра Махова, який загинув у боях під Ізюмом. АрміяInform. 5 травня 2023.
↑ Ольга Мосьондз (31 липня 2021). «Моє рідне місто — в окупації. Я був солдатом і нині їжджу на фронт». АрміяInform.
↑ Оксана Іванець (14 жовтня 2022). Історія війни: Олександр Махов та Анастасія Блищик. АрміяInform.
↑ Галина Ворона (9 травня 2022). У Києві попрощались із полеглим у бою журналістом Олександром Маховим. Big Kyiv.
↑ Пам'ятати перемогу над нацизмом означає реально не допускати ніколи знову того, що завдали Європі нацисти — звернення Президента Володимира Зеленського. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 5 травня 2022.
↑ Ірина Гамалій (28 жовтня 2022). Вулиця в Києві носитиме ім‘я загиблого журналіста Олександра Махова. Lb.ua.
↑ Даша Гришина (20 листопада 2022). Вулиця Махова: у Києві наречена полеглого воїна повісила табличку на вулиці, що назвали на його честь. Вечірній Київ.
↑ В Ізюмі з'явилися вулиці Шухевича, Чорновола, Лук’яненка та загиблого журналіста Махова. Радіо Свобода. 26 грудня 2022.
↑ Указ Президента України від 24 травня 2022 року № 366/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Олександр Махов // Платформа пам'яті Меморіал.

Посилання

Махов. На іншому березі річки. Reporters. 5 травня 2022.
Олександр Махов (11 квітня 2022). Ми вистоїмо. Бо це наша земля. Наш дім. АрміяInform.
Олександр Махов (10 вересня 2021). Російський фільм «Солнцепёк» — коктейль штампів та фейків роспропаганди. АрміяInform.

Відеофрагменти

«Перед смертю Саша попросив медика передати, що кохає мене». Пам'яті Героя Олександра Махова. на YouTube // Бутусов плюс. — 2022. — 31 жовтня.
«Я не ставлю на собі хрест. Я хочу бути щасливою» — Анастасія Блищик — Стилет чи Стилос #7 на YouTube // Обличчя Незалежності. — 2022. — 5 листопада.
Загинув журналіст каналів «Дом» та UA Олександр Махов. Марафон FreeДІМ на YouTube // UATV Channel. — 2022.(рос.)
Справжній козак з вічною посмішкою на обличчі. На фронті загинув відомий журналіст Олександр Махов на YouTube // Вікна-новини. — 2022. — 5 травня.
Військкор Олександр МАХОВ: Луганськ, війна, мати, вітчим-бойовик, Антарктида, Ухань, бути живим на YouTube
Репортаж про мого Олександра [Архівовано 8 травня 2022 у Wayback Machine.]

Біографії Україна Журналістика Телебачення Війна

[gazeta.ua1-1] а ^б ^в Вікторія Майстренко (21 квітня 2020). «У передсмертній записці просив не ховати мене в Луганську». Gazeta.ua.

[ukrainer-2] а ^б Цитатник Небесного полку. Ukrainer. 6 серпня 2023.

[:н1-3] а ^б ^в У боях за незалежність України загинув відомий журналіст Олександр Махов. Новинарня. 4 травня 2022.

[главком-4] а ^б Анастасія Фещенко (28 лютого 2023). Хвилина мовчання: згадаймо журналіста Олександра Махова. Главком.

[ai1-5] а ^б ^в «Вірте в ЗСУ» — такими були останні слова воєнкора Олександра Махова, який загинув у боях під Ізюмом. АрміяInform. 5 травня 2023.

[6] Ольга Мосьондз (31 липня 2021). «Моє рідне місто — в окупації. Я був солдатом і нині їжджу на фронт». АрміяInform.

[7] Оксана Іванець (14 жовтня 2022). Історія війни: Олександр Махов та Анастасія Блищик. АрміяInform.

[8] Галина Ворона (9 травня 2022). У Києві попрощались із полеглим у бою журналістом Олександром Маховим. Big Kyiv.

[9] Пам'ятати перемогу над нацизмом означає реально не допускати ніколи знову того, що завдали Європі нацисти — звернення Президента Володимира Зеленського. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 5 травня 2022.

[10] Ірина Гамалій (28 жовтня 2022). Вулиця в Києві носитиме ім‘я загиблого журналіста Олександра Махова. Lb.ua.

[11] Даша Гришина (20 листопада 2022). Вулиця Махова: у Києві наречена полеглого воїна повісила табличку на вулиці, що назвали на його честь. Вечірній Київ.

[12] В Ізюмі з'явилися вулиці Шухевича, Чорновола, Лук’яненка та загиблого журналіста Махова. Радіо Свобода. 26 грудня 2022.

[13] Указ Президента України від 24 травня 2022 року № 366/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]