Маєток фон Мекк (Копилів)

Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: lat_degШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: lat_secШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: lat_minШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: lon_minШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: lon_degШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: lon_sec

Садибний будинок фон Мекк. Головний вхід
Садибний будинок, парковий фасад
50°24′25″ пн. ш. 29°53′32″ сх. д. / 50.40694° пн. ш. 29.89222° сх. д. / 50.40694; 29.89222
Тип	маєток
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Копилів (Макарівський район, Київська область)
Тип будівлі	садиба
Архітектурний стиль	модерн
Матеріал	дерево, цегла
Площа	8 га
Засновано	1888
Будівництво	1888 — після 1898
Відомі мешканці	Чайковський Петро Ілліч
Стан	аварійний, потребує негайної реставрації
Маєток фон Мекк (Копилів) (Україна)
Маєток фон Мекк у Вікісховищі

Маєток фон Мекк (Копилів) — історичний комплекс розташований на березі р. Бучанка у с. Копилів Макарівського району Київської області. До його складу входили: панський будинок, господарські будівлі, парк, економії.

Перша писемна згадка про поселення 1392 р. Згодом згадується як урочище «Копиловка» і знову як село у 1602 р. Із 1738 р. почергово належало польським шляхтичам: Косаківському, Йосифу Дзявяловському, Йосифу Шимановському. У 1840 р. за борги маєтність розпродали частинами Францу Яцковському, Мухановим, Кетнеру, Глоговським, Рогальскому, Буржинській.^[1] В 1882 р. його придбав Микола Карлович фон Мекк, який побудував тут маєток. У ті часи новому власникові було 25 років. Яким чином відбувались події можемо дізнатись з листа Н. Ф. фон Мекк до П. І. Чайковського^[2]:

Микола тут; його приїзд приносять мені завжди велику радість, але його справи також приводять мене до відчаю: він зовсім заплутався у своєму маєтку. Я думаю, Ви пам'ятаєте, дорогий мій, як я не бажала, щоб він купував маєток, я знаходила це і дуже передчасним і надзвичайною витратою для його фінансового становища. Втім, на нещастя, Лев Васильович йому радив купити і навіть знайшов для нього Копилів, а оскільки це узгоджувалося з дитячим бажанням самого Миколи, то він і послухався його, заплатив за маєток сто п'ятдесят тисяч рублів, в якому всі споруди руйнувалися; звичайно, їх було необхідно відновити, та завести худобу і знаряддя і дещо інше. Так, як почав будуватися і владнувати маєток, так і останні кошти втратив, і те чудове становище, яке він отримав з моїх рук, тепер випарувалося, і мені боляче, важко нестерпно. Я не можу звинувачувати в цьому Миколу, оскільки він ще був дуже молодий і абсолютно недосвідчений, але я дивуюся, що Лев Васильович так мало піклувався про добробут своєї власної дочки, що міг штовхнути юного і недосвідченого хлопчика на таку слизьку дорогу, як метушня з маєтком. Оригінальний текст (рос.) Коля здесь; его приезд доставляет мне всегда большую радость, но его дела также приводят меня в отчаяние: он совершенно запутался на своем имении. Я думаю, Вы помните, дорогой мой, как я не желала, чтобы он покупал имение, я находила это и слишком преждевременным и слишком крупным расходом для его средств. Но, к несчастью, Лев Васильевич[3] ему советовал купить и даже нашел для него Копылов, а так как это согласовалось с ребяческим желанием самого Коли, то он и послушался его, заплатил за имение сто пятьдесят тысяч рублей, в котором все постройки разрушались; конечно, их было необходимо возобновить, да и всё надо было завести — и скот и орудия и т. д. Ну, вот как начал строиться и устраивать имение, так и остальное состояние ушло, и такое прекрасное состояние, какое он получил из моих рук, теперь улетучилось, и мне больно, тяжело невыносимо. Я не могу обвинять в этом Колю, потому что он был очень молод и совершенно неопытен, но я удивляюсь, что Лев Васильевич так мало заботился о благосостоянии своей собственной дочери, что мог толкнуть юного и неопытного мальчика на такой скользкий путь, как возня с имением

У 1910 р. маєток був проданий. Після Жовтневого перевороту його націоналізували. Садибний будинок пристосували під різноманітні соціальні установи. Тут розташовувалась агрономічна школа, німецький штаб (роки Другої світової війни), з 1943 р. по 1945 р. — військовий шпиталь. Пізніше, до 1954 р. у приміщеннях панського будинку розмістилась центральна районна лікарня, в 1954–1973 копилівська середня школа^[4], філіал Макарівської дитячої музичної школи, сільська рада. Наразі, можна і тепер побачити на стіні відбиток комуністичної пропаганди: «ИДЕОЛОГИЧЕСКАЯ РАБОТА — ДЕЛО ВСЕЙ ПАРТИИ И КАЖДОГО КОММУНИСТА».

Нині садибний дім перебуває в аварійному стані. В парку збереглись давні ялинова й липова алеї, окремі старі дерева, руїни фонтану. За радянських часів на території маєткового парку біля будинку було споруджено меморіал «Могила Невідомого солдата». У 1960-х роках збудували сільський стадіон. Окрім того, збереглись руїни молочної ферми, водонапірної башти, панський став.

Маєток барона фон Мекк тісно пов'язаний з історією трьох значних родів, що залишили слід, як в історії Російської імперії, в історії України, так і у світовій культурі — фон Мекк, Давидових і Чайковських.

До складу маєтку входили: панський будинок, господарські будівлі, парк, економії.

Перший будинок, зведений 1888 року за стилем «дачний модерн», був дерев'яний, рублений і на цегляному цоколі. Архітектуру фасадів доповнювали башточки, фронтони, еркери, велика тераса і зовнішні сходи на другий поверх. У 1898 р. через пожежу наземна частина будівлі повністю згоріла. Спорудження нового будинку розпочалося на межі ХІХ-ХХ ст. За архітектурним стилем будівля відтворювалась: мала два поверхи і фасади оздоблювали мансарда, прикрашена дерев'яним орнаментом тераса. Окрім того, дах будівлі прикрашали башточки, покриті металевою черепицею. Парк у ландшафтному стилі займав площу 9 гектарів. Припускають, що проект робив Георг Фридрих Фердинанд Куфальдт^[5] або його учень. Тут розміщувався манеж, літні будиночки для дітей, «Павільйон», різноманітні альтанки, фонтан, штучний став з лебедями, розарій і літній театр, де проводили музичні вечори та вистави. За часів фон Мекк у парку заклали ялинову і липову алеї. Дерева привозили волами в дерев'яних бочках.^[6] Перед фасадом будинку на галявині, огородженій бордюром, росли ялини та декоративні кущі. (Див. також Копилівський парк).

До маєткової економії входили: корівник, молочна ферма, млин, водонапірна башта, кінний завод.

Від маєтку власники проклали дорогу, вздовж якої висаджено тополі. Вирито два ставки, в які надходила вода з річки Здвиж. Один — для потреб маєтку, другий — для місцевих жителів. Від села до Брест-Литовського шосе (воно ж нині— Житомирська траса, або М06) проклали дорогу, навколо якої барон наказав посадити тополі, коріння яких вбирає вологу і виконує роль дренажа. Окрім того, Микола Карлович фон Мекк допоміг жителям Копилова створити кооперативне товариство, організував у селі банківське відділення. 1910 року, коли барон продав свій маєток, понад тридцять молодих копилівчан поїхали за ним до Росії, де отримали роботу на його підприємствах.

У 1889 і 1890 роках у маєтку М. К. фон Мекка гостював Петро Чайковський про що ми можемо дізнатись з його листів^[7][8]:

Копилів мені надзвичайно сподобався! Новий будинок вкрай симпатичний; з верхнього поверху, де Микола показав мені кімнату, що призначається, між іншим, і для мене, відкривається чарівний вигляд абсолютно сільського стилю. Молочне господарство і все, що ради нього влаштоване, дуже зацікавило мене. Оригінальний текст (рос.) Копылово мне ужасно понравилось! Новый дом в высшей степени симпатичен; из верхнего этажа, где Коля показал мне комнату, предназначаемую, между прочим, и для меня, открывается прелестный вид совершенно деревенского характера. Молочное хозяйство и всё, что ради него устроено, очень заинтересовало меня

Приїхав я сюди майже прямісінько з Копилова, де провів близько двох діб найприємнішим чином. Копилів на цей раз сподобався мені так само, як і торік, але споруди, само собою зрозуміло, дуже посунулися з тих пір, як я там не був. Кімната, що призначається мені на випадок моїх відвідин, торік була ще лише як натяк, — тепер  я вже жив у ній. Вона надзвичайно симпатична, зручна і приємна, і я дав собі слово неодмінно погостювати у Миколи і Анни подовше майбутнім літом. Оригінальний текст (рос.) «Приехал я сюда почти прямо из Копылова, где провел около двух суток самым приятным образом. Копылово в этот раз понравилось мне столько же, сколько и в прошлом году, но постройки, само собой разумеется, очень подвинулись с тех пор, как я там не был. Комната, назначаемая мне на случай моих посещений, в прошлом году была еще только в виде намека, — теперь же я уже жил в ней. Она чрезвычайно симпатична, удобна и приятна, и я дал себе слово непременно погостить у Коли и Анны подольше будущим летом.

Будівля внесена до Державного реєстру архітектурних пам'яток національного значення. Перебуває в аварійному стані. Однак, ще до кінця 1990-х років, за словами місцевих жителів, споруда виглядала досить пристойно і потребувала лише звичайного ремонту. Реконструкція маєтку до Євро-2012 передбачала повне відтворення атмосфери XIX століття. В рамках проекту мало відбутись відродження навіть з камерним музичним салоном Петра Чайковського, побудований театр на 500 місць, планувалося обладнати співоче поле для проведення масових фестивальних дійств. У архітектурному стилі тієї епохи також хотіли звести п'ятизірковий готель на 50 місць. До реалізації цього проекту так і не дійшло, а інформацію про реконструкцію з офіційних інвестиційних сайтів після закінчення чемпіонату вилучили.

• Карл Федорович фон Мекк
• Надія Філаретівна фон Мекк
• Микола Карлович фон Мекк
• Петро Ілліч Чайковський
• Музей Чайковського і фон Мекк

• Родічкін І.Д. Старовинні маєтки України. Маєток як синтез мистецтв. Архітектура садів парків. Поетика старовинної садиби. — К.: Мистецтво, 2005. — С.298-304.
• История рода Фон Мекк [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Ащенко Н. В., Букет Є. В., Нетреба Д. С. та ін.; Упоряд. Букет Є. В. Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. — Київ: «Логос», 2006. — С. 302—313.
• Мекки // Большая российская энциклопедия / С. Л. Кравец. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2012. — Т. 19. — С. 614—616.
• Костянтин Буркут [[https://web.archive.org/web/20220523085213/https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/legenda-yaka-ruynuyetsya Архівовано 23 травня 2022 у Wayback Machine.] «Легенда, яка руйнується…» Про особняк Миколи фон Мекка у Копилові] // День. — № 137—138 — 2021. — 11 листопада.

Садиба фон Мекк у сестринських Вікіпроєктах
	Садиба фон Мекк у Вікісховищі?