Меморіал «Вічно живим» (Кременчук)

Меморіал «Вічно живим»
Меморіал напередодні Дня Перемоги 2011 року
49°5′20″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д. / 49.08889° пн. ш. 33.42944° сх. д. / 49.08889; 33.42944
Тип	пам'ятник
Статус спадщини	пам'ятка монументального мистецтва України місцевого значенняd
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Кременчук
Архітектор	В. А. Касіян, Є. Ю. Черкасов [1]
Скульптор	М. Ф. Овсянкін [1]
Матеріал	бетон, граніт [1]
Засновано	28 вересня 1973
Встановлено	28 вересня 1973 [2]
Меморіал «Вічно живим» (Кременчук) (Україна)
Меморіал «Вічно живим» у Вікісховищі

Меморіа́л «Ві́чно живи́м» — меморіал у Кременчуці, встановлений до 30-річчя визволення міста від німецької окупації^[2].

Під час Другої світової війни на місці, де зараз розташований меморіал, знаходився найбільший з дев'яти концтаборів міста^[1][3].

28 вересня 1973 року, до 30-річчя звільнення міста, неподалік від палацу культури «КрАЗ» був урочисто відкрит меморіал «Вічно живим»^[1][2].

Основу меморіалу складає скульптурна група, тонована під сріблястий метал, встановлена на ступінчатий постамент з червоного граніту (16,5 × 6,0 × 1,5 м). Біля постаменту палав (до 2023р)Вічний вогонь. Позаду скульптурної композиції розташована бетонна стела з написом «Вічно живим», облицьована червоною гранітною плиткою (40,0 × 10,5 × 11 м)^[1].

Скульптурна група композиційно складається з семи фігур (висота 6,5 м) — п'ятьох чоловічих, однієї жіночої та однієї дитячої. Центральною є постать лікаря-військовополоненого з гордо піднятою головою. Він підтримує свого знесиленого товариша і ніби промовляє: «Гину, але не здаюся!».