Металоорганічні сполуки

Мета́лооргані́чні сполу́ки (англ. organometallic compounds) — органічні сполуки, в яких реалізується безпосередній зв'язок атома металу з вуглецем. Зважаючи на незначну поширеність металоорганічних сполук у живій природі, цей тип речовин можна розглядати як поєднувальну ланку між неорганічною та органічною галузями хімії.

Металоорганічні сполуки — сполуки, що містять зв'язок M—C, який може мати σ-характер переважно з неперехідними металами, а з перехідними утворюватися за рахунок заповнення d-оболонок металу π-електронами ненасичених сполук (ароматичних, дієнових та ін.).

В металоорганічних сполуках першого типущо містять зв'язок M—C полярність і реакційна здатність зв’язків в гетеролітичних реакціях зменшується при переході зверху в низ для сполук ІІб і III груп періодичної системи і збільшується для сполук I, IIa, IV і V груп. Термічна стабільність зменшується зверху в низ для сполук III і IV груп, а також при переході від ароматичних сполук до аліфатичних.

Найпоширенішими металоорганічними сполуками є:

• Літійорганічні
• Магнійорганічні (реактиви Гріньяра)
• Алюмінійорганічні (каталізатори Ціглера — Натта)
• Металоцени (фероцен), а також тетраетилсвинець і кобальтовмісний вітамін B₁₂ (ціанокобаламін).

• Реакція Гріньяра
• Правило 18 електронів

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Це незавершена стаття з органічної хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.