У математиці, Многочлени Бернуллі — многочлени, названі на честь Якоба Бернуллі, що виникають при вивченні багатьох спеціальних функцій, зокрема ζ-функції Рімана і ζ-функції Гурвіца, також є окремим випадком послідовності Аппеля. На відміну від ортогональних многочленів, многочлени Бернуллі визначні тим, що число коренів в інтервалі не збільшується із зростанням степеня многочлена. При необмеженому збільшенні степеня, многочлени Бернуллі наближаються до тригонометричних функцій.
Подібний набір многочленів, заснований на твірній функції, називають сімейством многочленів Ейлера.
Визначення
Многочлени Бернуллі можна визначити різними способами. Вибір визначення залежить від зручності в тому або іншому випадку.
Явна формула
- , де — біноміальні коефіцієнти, — числа Бернуллі.
Або
Генератриса
Генератриса для многочленів Бернуллі рівна:
Генератриса для многочленів Ейлера рівна:
Представлення диференціальним оператором
- , де — оператор формального диференціювання.
Визначення за допомогою інтегрального оператора
Многочлени Бернуллі є єдиними многочленами, що задовольняють рівняння
Інтегральний оператор
для многочленів f, приймає ті ж значення, що й
Явний вигляд для найменших степенів
Многочленами Бернуллі для найменших степенів є:
Властивості
Значення в нулі
Значення многочленів Бернуллі при рівні відповідним числам Бернуллі:
- .
Диференціювання і інтегрування
- .
Невизначені інтеграли:
Визначені інтеграли:
Множення аргументу
- .
Сума аргументу
Симетрія
Ряд Фур'є
Ряди Фур'є для многочленів Бернуллі є також рядами Діріхле:
Цей розклад справедливий коли 0 ≤ x ≤ 1 для n ≥ 2 і у випадку 0 < x < 1 для n = 1.
Обертання
Посилання
Література
- Григорій Михайлович Фіхтенгольц. Курс диференціального та інтегрального числення. — 2024. — 2403 с.(укр.)
- Milton Abramowitz and Irene A. Stegun, eds. Handbook of Mathematical Functions with Formulas, Graphs, and Mathematical Tables, (1972) Dover, New York.
- Apostol, Tom M. (1976), Introduction to analytic number theory, Undergraduate Texts in Mathematics, New York-Heidelberg: Springer-Verlag, ISBN 978-0-387-90163-3
- Hugh L. Montgomery; Robert C. Vaughan (2007). Multiplicative number theory I. Classical theory. Cambridge tracts in advanced mathematics. 97. Cambridge: Cambridge Univ. Press. pp. 495–519. ISBN 0-521-84903-9.