Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Монети Сіверського князівства (1380-1393)

Монети Сіверського князівства — карбувалися за часів князювання Корибут-Дмитра Ольгердовича (1380—1393) у Сіверському та Чернігівському князівствах. Виготовлялися срібні гроші (вага 0,65—1,5 г) та мідні денарії (вага бл. 0,38 г).

Історія

Печатка Корибута Ольгердовича. Збереглися 3 екземпляри печатки: за 14 серпня 1385, 23 жовтня 1386 та 18 травня 1388 рр. На печатці зображувався вершник з мечем у руці — так звана «литовська Погонь»
Герб князя Корибута-Дмитра Ольгердовича

Починаючи з середини XIV ст. землі Південної Русі потрапляють у складний територіальний процес. Землі, що перебували під васальною залежністю Золотої Орди і які мали більш-менш адміністративну цілісність, потрапляють до складу Великого князівства Литовського династії Гедимовичів. Такі важливі політичні та економічні зміни вплинули на хід подальшого грошового обігу. В ті часи значну роль у грошовому обігу на південно-українських землях відіграли джучидські срібні монети – теньги, які перебували фактично в обігу на усіх територіях Улусу Джучі[1].

Найчастіше монети періоду карбування князя Корибута знаходяться у скарбах поодиноко. Їхня мала кількість свідчить про незначні масштаби емісії, що спричинені були в першу чергу низьким розвитком товаро-грошових відносин та відсутності власної сировини. З приходом на престол Великого князівства Литовського князя Вітовта (1393–1430) до Корибута-Дмитра почали висуватися вимоги. Йому наказувалося визнати за Вітовтом верховну владу, присягнути на вірність та відновити сплату данини. Однак ці умови не були прийняті — поміж князями розгорнувся військовий конфлікт, який закінчився поразкою Новгород-сіверського князя. Взимку 1392—1393 рр. Корибута було усунено від управління удільним князівством, замість якого Вітовт надав йому кілька замків Подільського князівства — Вінницю, Брацлав, Сокілець та Кременець, де він і помер близько 1404 року.[2][3].

Гріш

Срібний гріш Дмитра-Корибута. 70-ті роки XIV ст.
Срібний гріш Дмитра-Корибута. середина 80-х років XIV ст.

У сіверському карбуванні перших монет майстер наслідував теньги колишніх золотоординських ханів — ті, які перебували в обігу до польсько-литовського вторгнення. Гроші були викарбованими на срібних заготовках розміром 21 мм. Їхня вага коливалася від 0,65 г до 1,5 г, яка приблизно прирівнювалася до ваги джучидської теньги. На срібних грошах карбувався характерний знак Корибута — символ власності князя.

Цей символ нагадував, стилізований тризуб, який використовували в різних варіаціях багато князів Київської Русі, або покладену на бік «вісімку» увінчану зверху хрестом. Пізніше такий знак також використовував на своїй печатці син Корибута — Федір Корибутович як родовий символ династії Ольгердовичів[4][5][6][7]. До сіверського карбування дослідники відносять і монети, що не мають князівської позначки, але за вагою та розміром подібні до монет зі знаком князя[1]. На реверсі монет із княжим знаком зображувався литовський меч та на деяких монетах карбувалося кирилицею ім'я князя в скороченому вигляді: ДКОРИБТВО[2][3][8]

Денарій

Мідний денарій часів карбування Дмитра Коробута

За часів правління Корибута-Дмитра карбувалися мідні монети — денарії. Монети виготовлялися на тонких мідних дротиках, вага таких денаріїв становила бл. 0,38 г. На аверсі зображувався княжий символ власності поруч з литовським мечем. На реверсі карбувалося ім'я князя[2][3][8][9].

Примітки

  1. ↑ а б Хромова І. Атрибутація монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми та здобутки // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3
  2. ↑ а б в Котляр М. Ф. Грошовий обіг на території України в епоху феодалізму. — Київ, 1971.
  3. ↑ а б в Котляр М. Ф. Нариси історії обігу і лічби монет на Україні XIV— XVIII ст. — Київ, 1981.
  4. ↑ Хромова І. Атрибутація монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми та здобутки // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3. С. 23.
  5. ↑ Козубовський Г. А. Сіверські монети XIV ст. – К., 1992. № 11. С. 6-8
  6. ↑ Догель М. И. Неизданная русская монета XIV в. // Записки Нумизматического отделения Русского археологического общества. – СПб., 1913. – Т. II. – Вып. 3-4. – С. 86(рос.)
  7. ↑ Ильин А. А. Классификация русских удельных монет. – Л., 1940. – Вып. 1. – С. 20-21(рос.)
  8. ↑ а б Рябцевич, В.Н. О монетах Новгород-Северского и Стародубского уделов Великого княжества Литовского (последняя четверть XIV в.) // Средневековая нумизматика Восточной Европы. Вып. 2, 2007.(рос.)
  9. ↑ Пул [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 60. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Бібліографія

  • М. Ф. Котляр. Грошовий обіг в Україні 14-19 століть [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] 224 // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Шуст Роман. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні. Навчальний посібник — 2006.
  • Барейша Ю., 2007. Аб атрыбуцыі i датаванні дзвюх манет Алексінскага скарбу // Банкаускі Веснік. №13 (378)(біл.)
  • Хромова І. Атрибутація монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми та здобутки // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3
  • Станіслав Келембет. Дмитро-Корибут Ольгердович — Перший Литовський князь Південної Сіверщини. 22 ст.
  • Зварич В. В., Шуст Р. М. Нумізматика: Довідник. — Тернопіль, 1998.
  • Nikodem J. Uposażenie młodszych Olgierdowiców. Przyczynek do biografii Skirgiełły // Białoruskie Zeszyty Historyczne. – Bialystok, 2001. – T. XV. – S. 9.(пол.)
  • Бектинев Ш. І. «Монета князя Дмитрия-Корибута (1378 – 1381)».(рос.)
  • ПСРЛ. – Т. XXXV. – С. 89 (Віленський літопис)
  • ПСРЛ. – М., 1980. – Т. XXXV. – С. 68 (Слуцький літопис), 86 (Віленський літопис)

Джерела
Kembali kehalaman sebelumnya