Моріц Оранський
нід. Maurits van Oranje
Народився	14 листопада 1567[1]  Ділленбург[4]
Помер	23 квітня 1625(1625-04-23)[1][2][…] (57 років)  Гаага, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів[4]
Поховання	Нова церква
Країна	Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Діяльність	політик, офіцер, колекціонер мистецтва, військовий керівник
Галузь	військова справа[5] і політика[5]
Alma mater	Лейденський університет
Учасник	Тридцятирічна війна
Роки активності	1582[1] — 1625[1]
Титул	Принц Оранський
Посада	Принц Оранський і штатгальтер Нідерландів[d][6]
Військове звання	адмірал
Конфесія	протестантизм
Рід	Оранська династія
Батько	Вільгельм I Оранський
Мати	Ганна Саксонськаd
Брати, сестри	Луїза Юліана Оранська, Християн фон Дієцd, Елізабета Нассауd, Емілія Антверпіана Оранська, Емілія Нассауd, Катерина Бельгіка Оранська, Шарлотта Фландріна Оранська, Шарлота Брабантінаd, Марія Нассауd, Ганна Нассауd, Фредерік Гендрік Оранський[7], Філіп Вільгельм Оранськийd і Юстініус Нассауськийd
Діти	Луї Нассауd, Віллем Нассауd і Eleonora van Nassaud[8]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Моріц Оранський (нід. Maurits van Oranje, нім. Moritz von Oranien; 13 або 14 листопада 1567, Ділленбург — 23 квітня 1625, Гаага) — принц Оранський, граф Нассауський, син Вільгельма I^[9], поклав початок незалежності Нідерландів, штатгальтер Голландії, Зеландії, Гелдерланда, Гронінгена й Оверейсела.

Видатний організатор нової тактичної школи на початку XVII століття, попередник Густава Адольфа в розвитку польового військового мистецтва і Вобана — у розвитку військово-інженерного мистецтва. Його іменем названо острів Маврикій.

Здобув низку перемог над іспанськими військами (під Ньюпортом 1600 року, та інші). Проводив політику централізації, добився страти великого пенсіонарія Йогана Олденбарневелта.

Після смерті батька, убитого 1584 року, Моріца обрали намісником Голландії, Зеландії і Західної Фрисландії.

Прославився як полководець: зайняв м. Бреда у 1590 році, Неймеген — у 1591 році, Стенвік і Кеверден — в 1592 році, Гертруйденбург — в 1593 році, Гронінген — у 1594 році, Рейнберг і Мерс — в 1597 році. Брав участь у битвах при Кевердені в 1592 році, Торнгуті — в 1597 році й Ньюпорі — в 1600 році, здійснив блискучу оборону Остенде в 1601—1604 роках^[10].

Першим розділив військо на більш дрібні й легкі частини, що не стримують маневрування одна одної.

• Облога Грунло (1595)