У 2006–2011 роках — заступник голови правління з інформаційного мовлення телеканалу СТБ, головний редактор, керівник програми новин «Вікна».
За цей час «Вікна» чотири рази — у 2007, 2009, 2010 і 2011 роках — отримували премію «Телетріумф» як найкраща новинна програма на українському телебаченні. У 2007 році «Вікна» стали володарем премії «Фаворит телепреси», а в 2008 році цю премію отримала програма «За Вікнами».
З травня 2011 року — очолював департамент документальних і публіцистичних проєктів СТБ.
Про роботу на «СТБ» і на «Інтері» журналіст зізнався у 2010 році в одному зі своїх інтерв'ю інтернет-виданню «Медианяня»:
«Це дуже різні канали. У «Подробиць» з певного часу з'явилося гасло «Головні новини країни. Але насправді вони завжди грали роль «головних новин» - з моменту запуску «Подробиць» на місці програми «Час». Я це добре пам'ятаю, оскільки сам при цьому був присутній. Тому ставлення трошки інше до цих новин. Це офіціозніші новини, які повинні розповідати про все, що сталося в країні важливого, серйозного. Це просто жанр такий. І в ньому потрібно працювати, тому що аудиторія цього просить. І не тільки «широка аудиторія», я б сказав. Ось ви питали про спілкування з політиками ... На «Інтері» це завжди було по-особливому. «Що ви мали на увазі, коли сказали вчора то-то і те-то?». «Та нічого не мали на увазі». «Не може бути, на «Інтері» не може бути, щоб нічого не мали на увазі». Коли Кучма був президентом, він дивився «Подробиці». Відповідно, все те, на що в інших новинах він міг не звернути уваги - тому що просто їх не дивився, на «Інтері» він бачив. І реакцію це викликало відповідну. Більш безпосередню, я б сказав.
Специфіка новин СТБ в тому, що це новини для людей, які не чекають офіційних повідомлень. І розуміють, про що ми їм розповідаємо. У них легше і вільніше ставлення до життя. Це люди, які сприймають іронію. А іронія починається з самоіронії.
Що стосується особистих відчуттів, то СТБ для мене досить комфортний канал. Тут немає такої тривожної напруги, як на «Інтері». Хоча б в силу статусу: ми, насправді, і не претендуємо на звання статусного каналу, ми «менш понтовий» канал, якщо хочете. І тому тут працюєш з великим задоволенням. Є, звичайно, проблеми, але на якому каналі їх немає?
І, до того ж, на СТБ новини «відпочивають» по суботах і неділях. Це дуже незвично для новин. Для новинника це взагалі може здатися дивним. Пам'ятаю, коли я прийшов на СТБ з «Інтера», на мене це справило просто незабутнє враження. Я повинен був звикнути до цього. Але з іншого боку - це показує інше ставлення до життя...»
У 2013–2016 роках — генеральний директор телеканалу «Мега».
У 2016–2017 роках — генеральний продюсер новин «Медіа Групи Україна». На базі ресурсів групи (новинної редакції телеканалу «Україна», сайту Segodnya.ua і газети «Сєгодня») створив єдину інформаційну платформу під спільним брендом «Сьогодні»[7].
У 2021 році повернувся до «Медіа Групи Україна», спочатку керував проєктом «Україна, яку будуємо ми», присвяченому 30-річчю незалежності України[10], а з початком масштабного російського вторгнення і до липня 2022 року — ютуб-проєктом «Воєнний щоденник»[11].
У травні 1990 року обраний до Ради (згодом — Центральної Ради, Політради) СДПУ, з жовтня 1991 до вересня 2010 р. — член Правління (згодом — Політбюро СДПУ(О)).
В 1992—1994 роках — був «політичним редактором» партії.
Учасник установчого з'їзду об'єднання «Нова Україна» (26-28 червня 1992 року), з червня 1993 року очолював аналітичний відділ секретаріату об'єднання.
Про участь СДПУ(О) у виборах 1998 року він казав в інтерв'ю:
«Вибори 1998 були дуже складними для партії (СДПУ(О)). Приходить один протокол з округу - партія долає бар'єр. Приходить другий - ні. За округа чотири до кінця підрахунку Григорій Суркіс навіть сказав: «Якщо ми не пройдемо, то я їм влаштую таку опозицію, що вони пошкодують». Але в підсумку соціал-демократи пройшли.
У цей складний для партії період в штабі взагалі не було Онопенка, який очолював партію. Його не було ні перед виборами, ні після. Потім він не прийшов на загальні збори, а в «Голосі України» вийшло інтерв'ю, в якому він заявив, що «результат був не дуже гарним, тому що першим був не я, а Кравчук». Звичайно, після цього спалахнув скандал і конфлікт. Я таких слів від Кравчука ні до, ні після не чув. З Онопенко розійшлися. І тоді виникла кандидатура Медведчука. Він дуже неоднозначно сприймався в партії, у всякому разі в її ідейній частині, тому що, як я вже говорив, спочатку це була напівдисидентська тусовка і люди, які в неї входили, чудово знали історію зі Стусом. Ми домовилися, що будуть дані публічні пояснення по цій історії. І дійсно, з'явилося кілька матеріалів в пресі. А вже після цього він очолив партію.
Але заголом і після цього в партії завжди було два крила - одне орієнтувалося на Медведчука і Суркіса, а друге групувалося швидше навколо Плужникова. Я завжди був ближче до другого крила. Власне, саме тому я потрапив на «Інтер».
«Інтер» був проектом Плужникова. І, звичайно, замислювався в тому числі і як політичний інструмент. Хоча навіть для журналістів СДПУ(О) була спочатку чимось невідомим. Був навіть випадок, коли Онопенко протитрували як «Онопрієнка». В усю шир розгорнулися вже на виборах київського мера. Коли Суркіс боровся з Омельченком... »
Олексій Мустафін. Кипчаки — винахідники «польової мережі» // Український Мультифронтир. Нова схема історії України (неоліт — початок XX століття). Х., 2024, с. 257—262
↑Олексій Мустафін. У зарослях кропиви. «Пост-Поступ», 1993, № 20 (83) від 8-14 червня, с.4
↑Вовк В., Мустафин А. Неизвестная Украина. Какие политические процессы происходят во второй по экономическому потенциалу суверенной республике Советского Союза? // Новое время, 1991, № 5 (2379), с.10-11
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 7 липня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
