«Міф про вагінальний оргазм» (англ. The Myth of the Vaginal Orgasm) — феміністичне есе про жіночу сексуальність, написане американською радикальною феміністкою Енн Коедт у 1968 році[1] та опубліковане в 1970 році[2].
Вперше з'явилося у вигляді плану з чотирьох абзаців у журналі «Нотатки з другого року», виданому New York Radical Women[3], і частково базувалося на висновках із роботи Мастерса та Джонсон «Сексуальна реакція людини» 1966 року[4]. Потім есе було розповсюджено як брошуру в повному вигляді[5], включаючи розділи про докази про визначальну роль клітора як органа оргазму, жіночу анатомію та причини підтримки міфу про вагінальну природу жіночих оргазмів[1].
Коедт написала цю феміністичну відповідь під час сексуальної революції 1960-х. Метою роботи було подолання «міфу про вагінальний оргазм», підвищення обізнаності та навчання жінок і чоловіків щодо жіночого сексуального задоволення, а також протистояння попереднім хибним концепціям жіночого оргазму, що концентрувалися на вагіні, ігноруючи безпосередній орган жіночого оргазму — клітор.
Коедт розмірковує у статті: «Саме почуття Фрейда щодо другорядності та неповноцінності стосунків жінок із чоловіками лягли в основу його теорій про жіночу сексуальність. Одного разу встановивши закон про природу нашої сексуальності, Фрейд не так вже й дивним чином виявив величезну проблему фригідності у жінок. Його рекомендованим ліками для фригідної жінки була психіатрична допомога. Вона страждала від того, що не змогла психічно адаптуватися до своєї „природної“ ролі жінки»[1].
Коедт руйнує суспільні бар'єри щодо того, що вважається прийнятним для обговорення, і її стаття відіграла важливу роль у феміністичній сексуальній революції[6]. Есей спирається на сексологічні дослідження Альфреда Кінсі, серед інших, про людську сексуальність, щоб підтвердити свої постулати[1].
Див. також
Примітки
Джерела
