Надбудова (суднобудування)Суднова́ надбудо́ва (англ. superstructure) — конструкція, утворена продовженням бортових перекриттів основного корпусу судна, палубою та поперечними перегородками, що знаходиться вище від верхньої палуби[1]. Палубну конструкцію, що розташовується на відстані до борта більшій ніж 4 % ширини судна, називають рубкою. Класифікація надбудовНадбудови поділяються на:
Архітектурно-конструктивні типи суденКількість, розташування й форма надбудов визначають архітектурно-конструктивний тип суден, які бувають одно-, дво- і триострівні. Найбільшого поширення мають два останніх типи. Триострівні судна мають бак, ют і середню надбудову. Двоострівне судно, зазвичай, має одноярусну носову надбудову (бак) і багатоярусну кормову (ют); триострівне — одноярусні бак і ют і багатоярусну середню надбудову. Окремі надбудови можуть зливатися, при цьому кажуть, що судно має подовжений бак чи ют. Якщо надбудова поширюється на всю довжину судна, його називають шельтердековим. У таких суден головною є не верхня палуба надбудов, а друга, до якої доходять водонепроникні перебірки. Бак і ют, зазвичай є одноярусними, їх обриси є продовженням обрисів корпусу. Вони у першу чергу призначені для захисту палуби від заливання хвилями, що підвищує мореплавність судна. Середня надбудова може служити для захисту від хвиль сходів і світлових люків машинного відділення на суднах із середнім розташуванням машинного відділення. Судно, яке не має бака і юта, називають гладкопалубним. Судна з надбудовами, що відступають одна від одної не більше ніж на 30 % довжини судна, називають колодязними. Надбудови збільшують запас плавучості й покращують морехідні характеристики судна. Вони мають водонепроникні двері, ілюмінатори і люки. Див. такожПримітки
Джерела
|