Нартський епосНа́ртський (На́ртівський) е́пос — епос, що існує у ряду народів Північного Кавказу, основу якого складають оповіді про походження і пригоди героїв-богатирів («нартів»). Існує перш за все у осетин і у абхазо-адигських народів (адигів, абазин, абхазів); відомі також версії епосу, що зустрічаються у чеченців і інгушів, карачаївців, балкарців і ін. [1]. Існує в прозаїчній і віршованій формі. Становлення епосуДослідники вважають, що епос почав створюватися в VIII–VII ст. до нашої ери, а в XIII–XIV ст.ст. розрізнені оповіді стали об'єднуватися в цикли, групуючись навколо якого-небудь героя або події. Через відсутність письмових джерел неможливо відновити повну картину того, як відбувався розвиток і формування епосу. Лише уривчасті дані, що містяться в працях Геродота і Мацелліна, а також в хроніках Вірменії і Грузії, дозволяють судити про історико-культурне середовище, в якому зароджувалися оповіді про нартів. Щодо походження слова «нарт» учені не прийшли до єдиної думки; частина з них убачає схожість з іранським словом «нар» (чоловік), осетинським «нæ арт» (наш вогонь) і староіндійським коренем «нрт» (танцювати). В.І.Абаєв вважав, що слово «нарт» сходить до монгольського кореня «нара» — сонце (багато героїв епосу пов'язано з солярним міфом). Слово «нарт» утворене з цього слова з додаванням суфікса «-т», який є покажчиком множини іменників в осетинській мові. За тим же принципом досі утворюються осетинські прізвища. Питання про походження нартського епосу складне. Мовознавець-іраніст В.І.Абаєв і французький історик-філолог Ж.Дюмезіль стверджують, що народом-творцем епосу є осетини.
Припущення про осетинське походження епосу також має і спростування:
Згідно з нартознавцем Ахмедом Мальсаговим, імена більшої частини нартів мають виражене іранське походження. Оповіді різних народівЧисленні оповіді про нарти групуються навколо імен основних персонажів епосу, утворюючи, тим самим, своєрідні цикли. У кожній національній версії епосу ті або інші цикли займають порівняно більше або менше місце. Наприклад, в адигській версії обширніше місце цикл оповідей про молодшого нарта Сосруко, символу сонця і світла; у абхазькому — про Сатаній, матері нартов. Також є відмінності в іменах героїв епосу:
Також в кожній версії оповідей є свої, унікальні герої. Наприклад, у адигів — Адіюх, Ахуміда, Бадиноко; у осетин — Ахсар, Ахсартаґ, Уархаґ. У абхазьких оповідях є Цвіцв, Нарджхеу. Також є відмінність між образами нартов. В основному нарти зображаються могутніми воїнами. Вони — позитивні персонажі, що несуть добро. Але в чечено-інгушській версії, що збереглася фрагментарно, є відмінність від інших. Історик Ч.Архієв вважав, що нарти розділяються на дві групи: благородні, високоморальні нарти і підлі, підступні орхустойці. Б.Далгат вважав, що нарти і орхустойці — терміни, службовці для позначення однієї і тієї ж частини нартів. Такі «нарторстхойці», як Сеска Сосла, Шерткґа, Патріж, Ачамаз, зображаються як підступні розбійники, нападаючі на беззбройні села. Тим часом, їм протистоять місцеві герої (Кінда Шоа, Колой Кант, Ґоржшай). Обидва види нартів можуть і поріднитися, але між ними йде постійна ворожнеча. У осетинській версії нарти діляться на три прізвища: Ахсартаґката, Бората і Аллаґата. Перші — воїни. Їх рід небагатий, але володіє силою і відвагою. Другий рід, Бората, постійно ворогує з Ахсартаґката. Вони багаті, але боязкі, і саме вони послужили причиною загибелі нартов. Рід Аллаґата рідко згадується в епосі. Аллаґата — хранителі всіх ритуальних предметів, необхідних для обрядів. Жодне свято, присвячене духам і богам, не обходиться без них. Епос кабардинців схожий з епосом інших народів-носіїв епосу. Найкрупнішим збирачем оповідей кабардинців був Казі Атажукін, людина, що склала в 1864 році кабардинську абетку. Він перший в кабардинській історії випустив книгу з деякими оповідями про нартів. Герої епосуОдним з головних героїв нартовських оповідей є Сослан/Сосруко/Сеска Сосла/Сасриква. У всіх народів це нарт, народжений з каменя. У осетинських оповідях у Сослана проходить аналогія з Ахіллом з грецьких міфів. У останнього була уразлива лише п'ята, решта всього тіла була невразливим. У осетинського Сослана уразливі були коліна. І той, і іншій загинули через удар по слабкому місцю. З дитинства цей герой проявляв сміливість, силу і самостійність. У абхазькій версії він був молодшим братом із ста, але перевершував братів і силою, і винахідливістю. Також важливий цикл про Сатану/Сатанів-Ґуашів/Селі Сата. У абхазькій і адигській версіях це романтична жінка, символ краси, розуму і нев'янучої молодості. У осетинській версії вона як би приземлена. У осетин вона — дружина родокерівника нартів, господиня, невичерпна на хитрості, жінка. У кабардинському епосі існує герой — Бадиноко. Ще в дитинстві передбачалося його героїчне майбутнє. Співали йому в колисковій пісні:
Бадиноко — єдиний герой епосу, що не любить бенкети і танці. Він говорить:
Цікаво
Нарти у інших народів КавказуНарти також згадуються у народів Дагестану і у деяких грузинських етнічних груп, таких як рачинці, свани, хевсури. Зустрічаються нарти у них тільки в казках. Це безіменні багатирі-велетні, що володіють величезною силою. У народів Дагестану в казках зазвичай не один, але сім нартов. Вони живуть в лісах, в баштах, що упираються верхівкою в небо. Обгороджені їх житла залізною огорожею. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|