В Антарктиді немає постійних жителів, натомість є дослідницькі станції та польові табори, які працюють у сезонному чи цілорічному періодах. Найбільша станція Макмурдо, яка влітку заселена до 1000, а взимку близько 200 осіб^[1]. Приблизно 29 країн, які підписали Договір про Антарктику, направляють персонал для проведення сезонних (літніх) або цілорічних досліджень на континенті та в океанах, що його омивають.

Чисельність людей, які займаються та підтримують наукові дослідження на континенті та прилеглих до нього островах на південь від 60 градусів південної широти (регіон, який охоплює Договір про Антарктику)^[2] коливається від 4000 влітку та до 1000 взимку; крім того, у водах регіону за договорами можуть бути присутні близько 1000 осіб персоналу, включаючи судновий екіпаж та вчених, які проводять дослідження на борту.

Щонайменше 11 дітей народилися в Антарктиді. Першим був Еміліо Маркос Пальма, який народився 7 січня 1978 року, біля верхівки Антарктичного півострова.^[3] Першою жінкою, яка народилася на Антарктичному континенті, була Маріса Де Лас Нівс Дельгадо (27 травня 1978 року), її народження відбулося у Картіні Фортін Саргенто, база Есперанса (аргентинська армія) Батьками Маріси були: Нестор Артуро Дельгадо та Хуані Пабла Бенітес, аргентинці з провінції Сальта, яка знаходиться на північному заході Аргентини. Щонайменше на базі Есперанса народилося 8 немовлят між 1978 та 1983 роками. У 1984 році Хуан Пабло Камачо народився на базі Presidente Eduardo Frei Montalva. Він став першим чилійцем, що народився в Антарктиді. Незабаром на цій же станції народилася дівчинка Гізелла^[4].

• Антарктида
• Телекомунікації Антарктиди
• Історія Антарктиди

• Антарктида у Всесвітньому довіднику ЦРУ [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.] (включає розділ про населення Антарктиди).