На Західному фронті без змін
«На Західному фронті без змін» або «На Заході без змін» (нім. Im Westen nichts Neues, дослівно — «На Заході нічого нового») — антивоєнний роман німецького письменника Еріха Марії Ремарка, виданий 1929 р. У передмові до нього автор говорить: «Ця книга — не викриття і не сповідь. Це лише спроба розповісти про покоління, яке занапастила війна, про тих, хто став її жертвою, навіть якщо врятувався від снарядів». За книгою було знято три екранізації, кожна з яких отримала високу оцінку. Американська екранізація 1930 року, знята режисером Льюїсом Майлстоуном, отримала дві премії «Оскар». Британсько-американська екранізація 1979 року, телевізійний фільм Делберта Манна, отримала премії «Золотий глобус» і «Еммі». Німецька екранізація 2022 року, режисер Едвард Берґер, отримала чотири премії «Оскар».[джерело?] Про романОповідь у романі ведеться від імені молодого хлопця Пауля Боймера, який разом зі своїми сімома однокласниками потрапив на фронт під час Першої світової війни. Він розповідає про все, що відбувається зі звичайними солдатами під час війни. Участь у бойових діях на Західному фронті, життя під час більш-менш спокійних днів, перебування у шпиталях і коротких відпустках вдома. Ремарк називає цих молодих людей «втраченим поколінням», бо вони через душевні й психологічні травми, отримані під час війни, не зможуть уже адаптуватися до «нормального» мирного життя. Ця проблема є однією з найважливіших у романі. Тодішня німецька влада не схвалила твір, оскільки він суперечив правоконсервативній воєнній літературі, яка плекалася в епоху Веймарської республіки, котра намагалася виправдати програну Німеччиною війну і героїзувати її солдат.[джерело?] У творі присутні епізоди з використанням хімічної зброї. Автор яскраво описує симптоми цианозу в уражених задушливими газами. В одній сцені в страшних муках від отруєння фосгеном гине свіже поповнення, молодь, яка опинилась на фронті без належної підготовки і тому не знає, що цей газ, що важчий за повітря, збирається у вирвах, окопах, ямах[1]. Історія створенняСпочатку Ремарк пропонував видати роман найавторитетнішому видавцю Веймарської республіки Самюелю Фішеру. Він підтвердив високий літературний рівень твору, але публікувати відмовився, вважаючи, що ніхто б не захотів читати книгу про Першу світову війну в той час. Після карколомного успіху роману Фішер визнав, що це рішення стало однією з найбільших помилок його кар'єри.[джерело?] Після відмови Ремарк віддав рукопис у видавництво «Haus Ullstein». Його було надруковано малим шрифтом, з великими проміжками між рядками, а текст містив безліч правок. Там роман погодилися видати. Проте видавці теж боялись невдачі, тому в договорі, який запропонували підписати Ремарку, містився пункт, згідно якого письменник зобов'язувався відпрацювати витрати на публікацію роману в ролі журналіста, у випадку невдачі. Крім того, рукопис надіслали на рецензування літературознавцям і учасникам Першої світової. На основі їхніх зауважень і побажань Ремарка попросили переробити твір.[джерело?] 8 листопада 1928 р., напередодні 10-ї річниці перемир'я, текст роману був опублікований у берлінській газеті «Vossische Zeitung». Ремарк був представлений як звичайний солдат, що не має жодного літературного досвіду. А роман він, мовляв, написав для того, аби виговоритися і звільнитися від отриманої на війні душевної травми. Передмова видавництва звучала так: «„Vossische Zeitung“ вважає себе зобов'язаною видати цей „автентичний“, вільний і правдивий документальний звіт про війну»[2]. З 10 листопада 1928 р. в газеті почали публікувати уривки роману. Його успіх перевершив усі очікування видавців — наклад видання виріс у кілька разів. У редакцію почали приходити тисячі листів від читачів, які дякували за «неприкрашений опис війни». На момент виходу книги 29 січня 1929 р. вже було зроблено понад 30 тис. попередніх замовлень роману. Видавництву довелося друкувати тираж роману паралельно на кількох типографіях. Уже 7 травня 1929 р. роман видали накладом в 500 тис. примірників. Так роман «На Західному фронті без змін» став найбільш популярним і тиражним виданням за всю історію Німеччини. Того ж року його переклали 26 мовами.[джерело?] У 1933 р. Еріх Марія Ремарк емігрував з Німеччини через політичні розбіжності з Націонал-соціалістичною партією. Політична сила Адольфа Гітлера здобула владу на виборах, отримавши, зокрема, в Оснабрюку, рідному містечку письменника, майже третину голосів. Гітлерівці вважали роман «На Західному фронті без змін» антипатріотичним. Адольф Гітлер проводив політику експансії — пацифіст Ремарк йому не подобався. У Німеччині спалювали книги письменника та піддавали репресіям родину[3][4]. Головні герої
Екранізації
Видання українською
Посилання
Примітки
Information related to На Західному фронті без змін |