Некрасов Борис Володимирович (письменник)

Некрасов Борис Володимирович
Народився	23 лютого 1920(1920-02-23) або 23 листопада 1920(1920-11-23)[1]  Рязань, Російська СФРР
Помер	10 жовтня 1978(1978-10-10)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Північний цвинтар
Діяльність	письменник

Бори́с Володи́мирович Некра́сов (*23 лютого 1920, Рязань — †10 жовтня 1978) — російський письменник.

Батько Бориса Некрасова — Володимир Мойсейович — служив у Червоній армії офіцером. А до революції 1917 року він був відомий численними публікаціями під псевдонімом Володимир Волженін як письменник-сатирик.

Мати Бориса — Євгенія Павлівна — працювала вчителькою російської мови та літератури. Вона походила з дворянського роду.

1922 року, коли Борису було два роки, сім'я з Рязані переїхала на постійне місце проживання в Петроград. Тут Борис навчався в Третій школі Виборзької сторони (пізніше це була середня школа № 104). Після закінчення школи він вступив на акторський факультет Театрального інституту в клас Леоніда Федоровича Макар'єва. Коли 1939 року розпочалася радянсько-фінська війна, Борис Некрасов з останнього курсу добровольцем пішов на фронт.

• Факсимиле: Пьеса. — Хабаровск, 1951.
• Ветер в лицо: Рассказы. — Магадан, 1955.
• Встречь солнца: Повесть. — Магадан, 1962.
• Горят костры: Стихи, поэма. — Магадан, 1963.
• Просто металл: Роман. — Магадан, 1968.
• Там, где рождается утро: Стихи. — Магадан, 1969.
• Гранитная летопись: Памятники боевой славы в городе Ленинграде. — Ленинград, 1971.
• От костра до костра: Стихи, поэмы. — Ленинград, 1972.
• Пересекая океан: Стихи. — Ленинград, 1976.
• Привала не будет: Стихи, поэмы. — Ленинград, 1981.
• Концерт для мам: Стихи. — Москва, 1982.

• Магадан. Галерея слава. Некрасов Борис Володимирович

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.