В історичному контексті, новий імперіалізм (також неоімперіалізм) характеризує період колоніальної експансіїєвропейських держав, США і Японії в кінці 19 і початку 20 ст.. Цей період ознаменувався безпрецедентним прагненням до заморських територіальних придбань. У той час, держави зосереджували зусилля на побудові своїх імперій з новими технологічними досягненнями та розробками, збільшуючи свою територію через завоювання та експлуатацію ресурсів підпорядкованих країн.
Визначник «новий» використовується для диференціації сучасного імперіалізму від попередньої імперської діяльності, наприклад, так званої першої хвилі європейської колонізації[en] між 15 і початком 19 ст.. У першій хвилі колонізації, європейські держави захопили і колонізувалиАмерику та Сибір; пізніше вони створили ще більше аванпостів у Африці та Азії.
