Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Норман Роберт Поґсон

Норман Роберт Поґсон
англ. Norman Robert Pogson
Народився23 березня 1829(1829-03-23)
Ноттінгем Велика Британія Велика Британія[1]
Помер23 червня 1891(1891-06-23) (62 роки)
Ченнай, Британська Індія, Британська імперія
ПохованняКафедральний собор святого Георгія
Країна Сполучене Королівство
Діяльністьастроном
ГалузьАстрономія
ЗакладОбсерваторія Редкліффа
Мадраська обсерваторія
Відомий завдяки:коефіцієнт Погсона
ДітиVerad
Айзіс Поґсон
НагородиПремія Лаланда (1856)
CMNS: Норман Роберт Поґсон у Вікісховищі
Відкрив астероїдів: 8
42 Ісіда 23 травня 1856
43 Аріадна 15 квітня 1857
46 Гестія 16 серпня 1857
67 Асія 17 квітня 1861
80 Сапфо 2 травня 1864
87 Сільвія 16 травня 1866
107 Камілла 17 листопада 1868
245 Віра 6 лютого 1885

Норман Роберт Поґсон (англ. Norman Robert Pogson; 23 березня 1829, Ноттінгем — 23 червня 1891) — англійський астроном, який більшу частину кар'єри працював в Індії у Мадраській обсерваторії[2]. Найбільш відомий введенням сучасного визначення зоряних величин, відомого тепер як формула Поґсона. Досліджуючи введені давньогрецьким астрономом Гіппархом зоряні величини, Поґсон помітив, що зорі першої величини приблизно в сто разів яскравіші за зорі шостої величини. Тому він прийняв за визначенням, що різниця зоряних величин на 1 відповідає різниці світлових потоків від зір у разів (цей множник іноді називають коефіцієнтом Поґсона)[3]. Також Поґсон відкрив 8 астероїдів, понад 100 змінних зір, досліджував комети, спостерігав в Індії сонячні затемнення, за результатами своїх спостережень у Мадрасі створив зоряний каталог.

Біографія

Норман Поґсон народився в Ноттінгемі. Він був сином Джорджа Оуена Поґсона, виробника панчішних виробів, торговця мереживом і комісіонера, «з достатнім доходом, щоб утримувати велику сім'ю», і його дружини Мері Енн[4]. Батько планував, що Норман продовжить його справу. Відповідно, він почав отримувати комерційну освіту, але захопився наукою. Мати Поґсона підтримувала й заохочувала зацікавленість сина. Його початкова освіта була переважно неформальною. Він залишив школу в 16 років, збираючись викладати математику. У віці 18 років він за допомогою Джона Рассела Гайнда з Королівського астрономічного товариства обчислив орбіти двох комет[5]. З 1846 року він вивчав астрономію в обсерваторії Джорджа Бішопа[en] в Саут-Вілла-Ріджентс-Парку[4]. Він цікавився кометами і вивчав Іриду, нещодавно відкриту малу планету[5]. У 1852 році його прийняли асистентом в Редкліффську обсерваторію[6][7].

У 1851 році він працював асистентом в обсерваторії Саут-Вілла, а в 1852 переїхав до обсерваторії Редкліфф в Оксфорді[5]. За відкриття малої планети Ісіда він отримав медаль Лаланда[8]. Оксфордський період Поґсона був присвячений вивченню змінних зір та іншим рутинним дослідженням. У 1854 році він допоміг Джорджу Ері провести експеримент з визначення густини Землі[5].

Найпомітнішим науковим результатом Поґсона було зауваження, що в системі зоряних величин, введеній грецьким астрономом Гіппархом, зорі першої величини приблизно в сто разів яскравіші за зорі шостої величини. Пропозиція Поґсона 1856 року полягала в тому, щоб прийняти це за визначення, таким чином постановивши, що зоря першої величини в 1001/5 або приблизно в 2,512 разів яскравіша за зорю другої величини, зоря другої величини у стільки ж разів яскравіша за зорю третьої величини і т.д. Цей корінь п'ятого степеня зі 100 відомий як коефіцієнт Поґсона[9]. Таке визначення приводить до знаменитої формули Погсона для зоряних величин:

m1 - m2 = -2,5 log10(L1/L2),

де m — зоряна величина, а L — світність зір 1 і 2.

У 1859 році Поґсона призначили директором Гартвельської обсерваторії, що належала Джону Лі[en]. З 1859 по 1860 рік він опублікував близько чотирнадцяти статей у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, переважно про змінні зорі та малі планети. У жовтні 1860 року сер Чарльз Вуд[en]}} призначив його урядовим астрономом в Мадрасі[5].

Мадраська обсерваторія, близько 1838

Поґсон досяг Індії в 1861 році й розгорнув активні спостереження в Мадрасській обсерваторії. Вже 1861 року він відкрив малу планету 67 Асія, а протягом наступних семи років він відкрив ще п'ять малих планет і сім змінних зір. Він продовжив роботу над Мадраським каталогом Тейлора («Загальний каталог зірок Тейлора за спостереженнями, проведеними в Мадраській обсерваторії протягом 1831-1842 років») з 11015 зір, який був опублікований у 1835 році на основі роботи, розпочатої в 1831 році Т. Г. Тейлором. Поґсон продовжив роботу над цим каталогом, додавши 51101 спостереження (до 1887 року), а після його смерті в 1891 році каталог був переглянутий Артуром Даунінгом[en] і опублікований у 1901 році[10]. Протягом всього свого життя Поґсон виявив 106 змінних зір та 7 можливих наднових[11]. Він також здійснив спеціальні експедиції, спостерігаючи повне сонячне затемнення 18 серпня 1868 року в Масуліпатнамі та проводячи спектрометричні дослідження[5]. Він спостерігав і прокоментував спектральну лінію, пов'язану з гелієм, яка тоді ще не була відкрита[12][13].

Могила Поґсона

З часом зростало напруження у стосунках Поґсона з його англійськими колегами і з індійською бюрократією. Джордж Ері, який колись захоплювався Поґсоном, став відхиляти його заявки на урядове фінансування й на повернення до Англії. Зі свого боку, Поґсон уперто відмовлявся підтримувати огляд південного неба[14].

Поґсон прослужив у Мадрасі 30 років, не беручи відпустки протягом всього цього періоду. Його здоров'я погіршилося, і він помер у червні 1891 року[5]. Його поховали у Мадрасі в соборі Святого Георгія[15].

Сім'я

Поґсон в академічному вбранні

Поґсон одружився в Лондоні в 1849 році з Елізабет Джейн Емброуз, від якої він мав 11 дітей. Вона померла 5 листопада 1869 року. 25 жовтня 1883 року він одружився в Мадрасі з 33-літньою Едіт Луїзою Стопфорд Сіблі, донькою Чарльза Сіблі з 64-го полку та вдовою, від якої він мав ще трьох дітей[5]. Після смерті Поґсона Едіт переїхала у Вімблдон, де й померла 31 грудня 1946 року[16].

Дочка Поґсона Елізабет Айзіс Поґсон (нар. 1852) працювала його асистенткою в обсерваторії в Мадрасі з 1873 по 1881 рік. Потім вона була метеорологом-спостерігачем у Мадрасі. У 1886 році її вперше висунули в кандидати Королівського астрономічного товариства, але обрали в товариство лише в 1920 році[17][18]. Вважається, що астероїд 42 Ісіда названий на честь Айзіс Поґсон.

Відзнаки

Пам'ять

На честь Поґсона названі:

Посилання

  1. ↑ а б Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Погсон Норман Роберт. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
  2. ↑ Погсон Норман Роберт // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 364. — ISBN 966-613-263-X.
  3. ↑ Зоряна величина видима // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 186. — ISBN 966-613-263-X.
  4. ↑ а б Reddy, V.; Snedegar, K.; Balasubramanian, R. K. (2007). Scaling the magnitude: the fall and rise of N. R. Pogson. Journal of the British Astronomical Association. 117 (5): 237—245. Bibcode:2007JBAA..117..237R.
  5. ↑ а б в г д е ж и Vibart, Henry Meredith (1885–1900). Pogson, Norman Robert. Dictionary of National Biography. London: Smith, Elder & Co.
  6. ↑ Jones, D. (1967). Norman Pogson and the Definition of Stellar Magnitude. Astronomical Society of the Pacific Leaflets. 10 (469): 145—152. Bibcode:1968ASPL...10..145J.
  7. ↑ Cox, Madeline (2008). Some Nottinghamshire Astronomers. The Antiquarian Astronomer. Society for the History of Astronomy. 4: 23—34. Bibcode:2008AntAs...4...23C. Процитовано 5 November 2015.
  8. ↑ Jones, D. (1967). Norman Pogson and the Definition of Stellar Magnitude. Astronomical Society of the Pacific Leaflets. 10 (469): 145—152. Bibcode:1968ASPL...10..145J.
  9. ↑ Pogson, N (1856). Magnitudes of Thirty-six of the Minor Planets for the first day of each month of the year 1857. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 17: 12—15. Bibcode:1856MNRAS..17...12P. doi:10.1093/mnras/17.1.12.
  10. ↑ Rambaut, A. A. (1901). Dr. Downing's revision of Taylor's Madras Catalogue and the policy of reducing old observations. The Observatory. 24: 453—458. Bibcode:1901Obs....24..453R.
  11. ↑ Williams, Thomas R.; Saladyga, Michael (2011). Advancing Variable Star Astronomy: The Centennial History of the American Association of Variable Star Observers. Cambridge University Press. с. 6.
  12. ↑ The Story of Helium and the Birth of Astrophysics. Astronomers' Universe: 249—268. 2013.
  13. ↑ Nath, Biman B. (2013). The Folklore and Reality of the Discovery of Helium. Astronomers' Universe: 249—268. doi:10.1007/978-1-4614-5363-5_13. ISBN 978-1-4614-5362-8.
  14. ↑ Reddy, V.; Snedegar, K.; Balasubramanian, R. K. (2007). Scaling the magnitude: the fall and rise of N. R. Pogson. Journal of the British Astronomical Association. 117 (5): 237—245. Bibcode:2007JBAA..117..237R.
  15. ↑ Reddy, V.; Snedegar, K.; Balasubramanian, R. K. (2007). Scaling the magnitude: the fall and rise of N. R. Pogson. Journal of the British Astronomical Association. 117 (5): 237—245. Bibcode:2007JBAA..117..237R.
  16. ↑ Principal Probate Registry, Calendar of the Grants of Probate and Letters of Administration made in the Probate Registries of the High Court of Justice in England (1947), p. 473.
  17. ↑ Hockey, T. (editor-in-chief), Biographical Encyclopedia of Astronomers (vol. II, M–Z) (2007), p. 920.
  18. ↑ FamilySearch.org, "England Births and Christenings, 1538–1975".
  19. ↑ Homeward Mail from India, China and the East (28 January 1878), p.92


Kembali kehalaman sebelumnya