| Ніколас Меркатор |
|---|
| нім. Niklaus Kauffman |
|---|
![]() |
| Ім'я при народженні | нім. Niklaus Kauffman[1] |
|---|
| Народився | 1620[2][1][…]
Ойтін, Священна Римська імперія[1] |
|---|
| Помер | 14 січня 1687(1687-01-14)[1][4][5]
Версаль, Французьке королівство |
|---|
| Діяльність | математик, астроном, теоретик музики, науковець, викладач університету, музикознавець |
|---|
| Alma mater | Ростоцький університет (1641)[1]
Лейденський університет (1642)[1] |
|---|
| Галузь | математика[6], теорія музики[6], астрономія[6], тригонометрія[6], хронометр[6], тригонометричні функції[6] і небесна механіка[6] |
|---|
| Заклад | Копенгагенський університет[1]
Ростоцький університет[1] |
|---|
| Членство | Лондонське королівське товариство |
|---|
| Нагороди | |
|---|
 Ніколас Меркатор у Вікісховищі |
Ніколас Меркатор (нім. Nicholas Mercator; близько 1620, Гольштейн, Німеччина – 1687, Версаль, Франція) — був німецьким математиком, також відомий під своїм німецьким ім'ям Кауфман, член Лондонського королівського товариства.
Біографія
Народився в місті Ойтін, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина. Ніколас здобув освіту в Ростоку і Лейдені, після чого жив з 1642 по 1648 рік у Нідерландах. Читав лекції в Копенгагенському університеті в 1648–1654 роках. З 1655 по 1657 рік жив у Парижі, Франція. Він був учителем математики у Джоселін Персі, сина 10-го графа Нортумберленд, в Петворті, Сассекс (1657). Викладав математику в Лондоні (1658–1682). У 1666 році він був обраний членом Королівського товариства. Він розробив морський хронометр для Карла II. У 1682 році Жан Кольбер запросив Меркатора для допомоги в проектуванні і будівництві фонтанів в Версальському палаці, тому він переїхав туди.
Він помер у Версалі в 1687 році.
Наукова діяльність
Математично він найбільш відомий своїм трактатом Logarithmo-technia про логарифми, опублікованими в 1668 році. У цьому трактаті він описав ряд Меркатора, також незалежно відкритий Грегорі Сен-Вінсентом:
В області музики Меркатор вніс перший точний звіт про 53 однакових темпераменти, який мав теоретичне значення, але не отримав широкого поширення. Запропонував шкалу Кауфмана - поділ октави замість 12 на 53 частини.
Див. також
Примітки
