У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нікулін.
Максим Юрійович Нікулін (нар.. 15 листопада1956, Москва, СРСР) — радянський і російський журналіст і телеведучий, генеральний директор і художній керівник Московського цирку на Цвітному бульварі. Син актора Юрія Нікуліна.
З 7 січня2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.[1] Відкрито підтримує путіна, також незаконно перетинав кордон України та здійснював незаконну гастрольну діяльність на території Криму.[2]
Походження
Дідусь по батькові — Володимир Андрійович Нікулін (1898–1964), демобілізувавшись з Червоної Армії та закінчивши курси Політпросвіту, влаштувався до драматичного театру в Демидові. У Демидові дід організував «Теревьюм» — пересувний театр революційного гумору, де сам ставив вистави та багато грав. Також організував та тренував першу в місті футбольну команду[3], у Москві писав інтермедії, конферанси та репризи для естради, цирку, працював у газетах «Известия» та «Гудок», вів драматичний гурток, у школі, в якій навчався його син Юрій Нікулін[4].
Бабуся по батьковій лінії — Лідія Іванівна Нікуліна (до шлюбу Германова) (1902–1979) — в дитинстві проживала в місті Лівани, батько бабусі був начальником пошти, працювала акторкою в драматичному театрі в Демидові, до війни була жінкою повною, після війни схудла і стала сивою, у роки німецько-радянської війни рила окопи під Москвою, працювала на евакопункті санітаркою, після війни працювала диспетчером на «Швидкій допомозі», де працювала до пенсії[4][5].
Чесно скажу, вихованням моїм тато зовсім не займався та й мама епізодично. Але, незважаючи на їхні постійні від'їзди, я не мав комплексу покинутої дитини. Залишаючись із бабусею, я з раннього дитинства розумів, що у батьків така робота. І потім, вони весь час передавали за оказії посилки, листи слали, батько малював мені кумедні комікси, картинки… Та й телефонували постійно, примудрялися навіть з Америки та з Японії, хоча це коштувало божевільних грошей.
У 11-річному віці знявся у фільмі «Діамантова рука», в якому головну роль грав його батько. Він грав хлопчика з сачком, який йде мілководдям, поки його не наздоганяє і не зіштовхує у воду стусаном Геннадій Козодоєв, якого грав Андрій Миронов. Чекаючи на удар від Миронова, сам заздалегідь падав у воду і зіпсував кілька дублів. Тоді режисер фільму, Леонід Гайдай, пішов на хитрість: він сказав хлопцеві, що штовхати його Миронов більше не буде, а Миронова потихеньку попросив ударити сильніше. У результаті отримав сильний і несподіваний стусан під зад і впав у воду[9]. Цей дубль виявився вдалим і потрапив до фільма, а Максим Никулин сильно образився на Миронова[10].
З 1974 року — кореспондент газети «Московський комсомолець». З 1976 року працював у «Последних известиях» Головної редакції всесоюзної радіостанції «Маяк».
З 1986 року працював на Центральному телебаченні, в редакції інформації, у програмі «Час», був ведучим програми «Ранок» (зараз ранковий телеканал «Доброго ранку»).
З 1993 року працював у Московському цирку на Цветному бульварі на посаді директора-розпорядника.
У серпні 1997 року після смерті батька зайняв його місце, ставши генеральним директором та художнім керівником Московського цирку на Цветному бульварі, який був названий ім'ям Юрія Нікуліна.
З 2000 до 2003 року працював ведучим програми «Мій цирк» на каналі «Культура».
З 30 жовтня 2003 по 16 грудня 2004 року — ведучий програму про цирк «Форганг» на Першому каналі.
Член правління Творчого союзу циркових діячів Росії.
Академік Національної академії циркового мистецтва.
Кавалер-лицар Ордену Командорського хреста Бельгійського королівського товариства підтримки інновацій та винаходів.
Санкції
7 січня 2023 року, через вторгнення Росії в Україну, внесений до списку санкцій України, передбачається блокування активів на території країни, припинення виконання економічних і фінансових зобов'язань, припинення культурних обмінів і співпраці, позбавлення українських держнагород.[15]
Скандали
Восени 2024 року Нікуліна включили до складу журі конкурсу циркового мистецтва Salieri Circus Award в Італії, незважаючи на відкриту підтримку ним війни в Україні і пільги для "учасників СВО" в цирку. Українська артистка Анна Петренко в знак протесту замість виступу вийшла з українським прапором і роздала глядачам листівки з написом "Нікулін підтримує вторгнення в Україну". В результаті Петренко була дискваліфікована, а Нікулін продовжив свою роботу в складі журі.[16]
Особисте життя
Був одружений тричі.
Перший раз одружився у 18-річному віці, але вже через рік розлучився. Дітей у цьому шлюбі не було.
У шлюбі з другою дружиною народилася донька Марія (нар. 26 грудня 1981) — лікар- нейрохірург, живе з чоловіком Домініком Востраком та двома дочками Вікторією та Валентиною в Мюнхені[17].
Третя дружина — Марія Станіславівна Нікуліна (нар. 12 серпня 1964) — займалася туристичним бізнесом . Син Юрій Нікулін (нар. 29 травня 1986) закінчив Школу-студію МХАТ, керівник відділу реклами та спецпроєктів Московського цирку Нікуліна на Цветному бульварі, одружений з Анастасією[18], онук Станіслав (нар. 2009), онука Софія (нар 2015). Син Максим Нікулін (нар. 13 листопада 1988) закінчив Школу-студію МХАТ, заступник керівника закордонного гастрольного відділу, одружений з Тетяною[19], внучка Ганна (нар. 07.2017).
