«Обрій» (Клуб молодих літераторів «Обрій») — обласне літературне об'єднання у Донецьку. Існувало з 1961 до 1965 року. Основою «Обрію» стало літературне об'єднання при газеті «Комсомолец Донбасса», яким з 1956 до 1958 року по черзі керували працівники редакції Аркадій Пальм та Марк Хабінський[1]. У 1958 році в редакції газети почав працювати поет Йосип Борисович Курлат, який приїхав з Москви, де він закінчував навчання в Літературному інституті ім. Горького, перевівшись на заочне відділення.
Історія
Очоливши об'єднання, Курлат не обмежився розглядом і аналізом творів початківців, а розширив сферу діяльності, почав залучати їх до активної журналістської роботи: готували літературні сторінки для газет, для телебачення, передачі на радіо, виступали в студентських аудиторіях, робітничих клубах, спускалися у вибої. На заняттях об'єднання практикувалися тематичні доповіді, зустрічі з професійними письменниками і критиками, видавали колективні збірки власних творів. Щоб узяти під контроль політичні дискусії членів об'єднання, що особливо загострилися після ХХІІ з'їзду КПРС, який посилив заходи боротьби з культом особи Сталіна, наприкінці 1961 року було вирішено перенести заняття з редакції газети в приміщення відділення Спілки письменників. Тоді і було офіційно створено обласне об'єднання Клуб молодих літераторів «Обрій». На засіданнях обов'язково мав бути присутнім хтось із членів правління партійного бюро письменницької організації і, як писав Курлат, «скільки в зал набивалось інформаторів, нам про те було невідомо». Співкерівником було поставлено і поета Володимира Демидова, який керував літературним об'єднанням у Горлівці[2].
Часто обговорення літературних творів переростали в дискусії щодо суспільних питань. Жваве обговорення викликали доповіді Василя Стуса, зокрема «Поети нової української хвилі» та «Світ поезії Рильке», які той робив українською мовою, що викликало суперечки між російськомовними і україномовними авторами. Не обходилось без згадувань репресованих письменників, обговорювались питання демократизації суспільства[4].
У 1965 році Й. Курлат переїздить у Сєвєродонецьк. Хрущовська відлига підходила до кінця, посилився ідеологічний контроль. Компартійні органи засуджували літоб᾽єднання за «абстрактний гуманізм». Органи КДБ дедалі більше цікавились справами у літоб'єднанні, викликаючи учасників на бесіди. У цей час багато членів «Обрію» виїхало з Донецька і об'єднання перестало існувати.
Й. Курлат у Сєвєродонецьку створює клуб молодих літераторів «Ровесник», який через деякий час став літературним об᾽єднанням. У 1990 році, коли тіло В. Стуса було повернуто в Україну, літературне об᾽єднання було перейменовано в «Обрій» імені В. Стуса[5]. Після Й. Курлата ним керувала поетеса Тетяна Литвинова. Й. Б. Курлат помер 16 липня 2000 року. Після його смерті очолила Сєвєродонецьке літературне об᾽єднання «Обрій» Зінаїда Новоточенова.
Примітки
↑Міщенко В. Задивлені в поетичні обрії// Сєвєродонецькі вісті, № 53, 15.07.2005
↑Курлат Й. Б. Казнить нельзя помиловать. Роман-хроника//Літературно-художній альманах «Мрія» — ВД «ЕВРИКА», Сєвєродонецьк, 2000
↑Йосиф Курлат. Василь Стус — каким я его знал и помню. // В книзі «Не відлюбив свою тривогу ранню… Василь Стус — поет і людина: Спогади, статті, листи, поезії» / Упорядник Орач (Комар) О. Ю. — К: Український письменник, 1993
↑Каленюк С. Василь Стус у Сєверодонецьку // Сєвєродонецькі вісті. 2005. № 53, 8 липня. С.6