Озвучування фільму

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2018)

Озвучення фільму — запис звукового супроводу кіно- або телефільму. Звук записують одночасно (синхронно) із зніманням зображень або окремо від нього, вдаючись до попереднього або наступного озвучення. При попередньому озвучуванні спочатку одержують фонограму, а потім, відтворюючи її, провадять кінозйомку. Попереднє озвучування забезпечує високу якість звучання, дає змогу точно синхронізувати на кіноплівці зображення з музичним супроводом, дозволяє акторам краще координувати з музичним супроводом свої дії, полегшує роботу кінооператора. Наступне озвучування полягає у створенні фонограми відповідно до проєкції на екран раніше знятого зображення, тобто у синхронізації звуку з дією, що відбувається на екрані. Таке озвучування застосовують, якщо через сторонні шуми в умовах натурних зйомок одержати високоякісну фонограму неможливо. Різновидом наступного озвучування є дублювання фільму.

«При озвученні фільму бувають випадки, коли, монтуючи фільм,
люди відчувають недолік у ньому: щось там не так»

— Олександр Довженко, III, 1960, 289

Закадрове озвучення залежно від типу озвучення, часто зветься двоголоска чи багатоголоска — це вид аудіовізуального перекладу^[1], при якому, на відміну від дублювання, голоси акторів записуються поверх оригінальної звукової доріжки, яку чутно у фоновому режимі.

• Звукозапис
• Синхронна зйомка

Це незавершена стаття про кінематограф. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.