Олевська волость
Олевська волость — адміністративно-територіальна одиниця Овруцького повіту Волинської губернії Російської імперії з центром у містечку Олевськ. Історія18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 1 волость Овруцького повіту (Кисорицька). Також кордон "відрізав" північно-західну частину Олевської волості із селами Будки-Сновидовицькі, Дерть, Залав'я, Остки та Сновидовичі. Вони увійшли до складу ґміни Кисоричі Сарненського повіту. Після приєднання Західної України 1939 року вищезгадувані села залишилися у складі новоствореної Рівненської області. Станом на 1885 рік складалася з 14 поселень, 18 сільських громад. Населення — 5807 осіб (2944 чоловічої статі та 2873 — жіночої), 856 дворових господарств[1].
Основні поселення волості:
Джерела
Посилання
|