Операція британського командування з кодовою назвою «Бойова сокира» мала за мету зняти облогу армією Роммеля Тобрука з подальшим розгромом німецьких та італійських військ у Північній Африці. Битва розпочалася 15 червня1941 року, однак попри оптимістичному настрою британського командування на чолі з Головнокомандувачем британськими військами на Середньому Сході генералом А.Вейвеллом й колосальній перевазі у силах, зокрема повному пануванню в повітрі, план операції зірвався. Більш того, британська армія втратила більшу частину своїх танків у перший же день битви і ледве встигла відвести третину власних бронетанкових сил, уникнувши оточення і повного знищення свого угрупування військами Роммеля.
Основною причиною провалу операції «Батлакс» стало те, що план ґрунтувався на колосальній переоцінці власних спроможностей й повному ігноруванні можливостей супротивника. По результатах розгрому британських військ у Киренаїці, Головнокомандувач британськими військами на Середньому Сході генералА.Вейвелл був знятий з посади й замінений на Клода Окінлека.
Brown, David (editor) (November 2001). The Royal Navy and the Mediterranean: November 1940-December 1941: Vol 2. Whitehall Histories. Frank Cass Publishers. ISBN978-0-7146-5205-4.
Hall, Timothy. Tobruk 1941, the desert siege. Methuen Australia. ISBN0-454-00667-5.
Jentz, Thomas L. (1998). Tank Combat in North Africa: The Opening Rounds, Operations Sonnenblume, Brevity, Skorpion and Battleaxe, February 1941 – June 1941. Schiffer Publishing Ltd. ISBN0-7643-0226-4.
Pitt, Barrie (December 1989). Crucible of War: Western Desert 1941 (вид. New Ed edition). Paragon House. ISBN978-1-55778-232-8.
Playfair, Major-General I.S.O.; with Flynn R.N., Captain F.C.; Molony, Brigadier C.J.C. & Toomer, Air Vice-Marshal S.E. (2004) [1st. pub. HMSO 1956]. The Mediterranean and Middle East, Volume II The Germans come to the help of their Ally (1941). History of the Second World War, United Kingdom Military Series. Naval & Military Press. ISBN1-84574-066-1.
↑Основний кістяк ударного угруповання під командуванням генерала Берешфорд-Пирса нараховував 25 000 чоловік.[1]
↑Операція розпочалася за участю 90 крейсерських танків та близько 100 піхотних танків[2]
↑8-й танковий полк розпочав битву, маючи приблизно 100 танків, з яких лише половина була гарматними танками; 5-й танковий полк нараховував 96 танків, 57 з них — гарматні.[2]
↑60 боєготових німецьких одно- та двох-моторних винищувачів, та ще 70 боєготових італійських бойових літаків.[3]
↑59 німецьких бомбардувальників, у тому числі пікіруючих, та 25 справних італійських бомбардувальника[3]
↑93 німців загинуло, 350 поранено та 235 зниклі безвісти. Даних за втрати італійської армії немає; британці стверджували, що захопили у полон 350 італійських військових, але кинули їх, коли розпочався відступ.[2]
↑7-ма бронетанкова дивізія відзвітувала про знищення 90 німецьких танків.[4] 5-й танковий полк втратив 4 танки (2 Panzer II і 2 Panzer III) та 8-й танковий полк втратив у боях 8 танків (3 Panzer II, 4 Panzer III, і 1 Panzer IV).[2][4]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
