Десятикутна зірка з чергуванням зелених і червоних кінчиків була наповнена срібними блискучими променями в кутах. Посередині знаходився зелений емальований медальйон, на якому було видно ім'я ібн МустафибеяТунісу. Навколишній іній був блискучим. Над медаллю був срібний бант для кріплення медальної стрічки.
Стрічка й спосіб носіння
Стрічка була зеленого кольору з двома червоними смугами по боках стрічки. Нагороду Великого хреста як стулку через праве плече до лівого стегна. До правого боку грудей високих клясів прикріплювали додаткову зірку, дуже схожу на велику прикрасу. Великі офіцери носили лише цю додаткову зірку, але без стрічки. Клас офіцерів сприймав цю відзнаку як нашийну медаль. Офіцери та лицарі носять її на лівій стороні грудей. Для офіцерів стрічка була пов'язана як розетка. Прикраса була також меншою для двох класів, а для лицарів не було кольорової емалі, лише вирізані перлини.
(англ.)Robert Werlich, «Orders and Decorations of All Nations». Waszyngton, 1965 — s. 302—303.
(фр.)Mohamed El Aziz Ben Achour, «Honneur & Gloire. Les décorations tunisiennes à l'époque husseïnite», Sagittaire éditions, 1994 — S. 14–33, ISBN 9973-9738-0-1.