ПВК створено 2018 року на базі 45-ї бригади спеціального призначення, вихідці з якої обіймають керівні посади в компанії. Про тісний зв'язок між ПВК та 45 ОБрСпП свідчить також той факт, що база «Редуту» в Кубинці знаходиться безпосередньо поруч із територією даної військової частини.[3]
Інша база ПВК знаходиться поблизу Тамбова, на території 16-ої бригади спецпризначення. Там же, на полігоні «Тригуляй», проводиться тренування новобранців. Військовослужбовці цієї частини виступають у ролі кураторів для деяких формувань Редуту та спільно з ними брали участь у військових операціях і воєнних злочинах.
Одним із засновників ПВК є колишній військовослужбовець РФ Ігор Саліков[4]. Станом на 2019 рік чисельність ПВК «Щит» становила не більше 200—300 найманців.[2][5]
Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, чисельність ПВК значно зросла завдяки створенню низки нових підрозділів та продовжила збільшуватися протягом війни. Британська розвідка, станом на кінець 2023 оцінювала кількість бійців ПВК у понад 7 тисяч, тоді як за даними українських журналістів, загальна чисельність усіх загонів «Редуту», може сягати 25 тисяч найманців.[6][7]
Редут не є приватною військовою компанією у звичному розумінні. Це скоріше система рекрутингу добровольців: новобранці підписують договір із неіснуючою компанією, приписуються до військових частин і в підсумку отримують гроші від міністерства оборони. Нерідко такі частини є «віртуальними» та існують лише на папері. Основна відмінність Редуту від інших добровольчих формувань РФ полягає у відсутності офіційних контрактів з Міноборони чи росгвардією, що дає можливість найманцям достроково розірвати контракт, уникнувши при цьому відповідальності за дезертирство або невиконання наказів.[7]
Вербування в'язнів
Починаючи з літа 2023 року, командири Редуту вербують до лав ПВК ув'язнених російських колоній, які підписали контракти із міноборони РФ та були направлені у тренувальні табори чи на передову. Як правило, в'язні потрапляють до окремої роти в одному із 5 загонів Редуту: «Ветерани», «Рись», «Тигри», «Вовки» або «Північ». Журналістам «Системи» на основі відкритих джерел та розмов із родичами вдалося встановити імена 32 таких в'язнів. Загальна кількість завербованних ПВК зеків станом на осінь 2023 оцінювалась у понад тисячу осіб.[8]
Склад
Структура
До складу ПВК входять десятки підрозділів, які поділяються на декілька основних категорій:[7]
Підрозділи 16-ої бригади спецпризначення
Розвідувально-диверсійний загін (з 2023 — бригада) «Вовки»
Розвідувально-диверсійний загін «Тигри»
Загін «Вітер 117»
Загін «Невський»
Підрозділи союзу добровольців Донбасу
Розвідувально-штурмова бригада імені святого Георгія
До кінця 2022 року за допомогою системи «Редут» також комплектувалися і неонацистські угрупування ДШРГ «Русич» та «Імперський легіон».
Участь у бойових діях
Російська інтервенція в Сирію
У Сирії загони найманців «Редуту» чисельністю 25—30 осіб охороняли декілька об'єктів компанії «Стройтрансгаз», що контролюється структурами російського бізнесмена Геннадія Тимченка.[3] 15 червня 2019 терористами було підірвано автомобіль в районі Пальміри. Група бійців ПВК, що вирушила на місце вибуху задля встановлення обставин потрапила під мінометний обстріл, у ході якого троє найманців загинули та один зазнав поранень.[9] Серед загиблих виявились 2 колишніх бойовиків «ЛНР», що брали участь у війні на сході України.[10]
Російсько-українська війна
Перші розвідувальні загони найманців «Редуту» почали прибувати в ОРДЛО ще на рубежі 2021—2022 років. Крім того, у середині лютого кількасот бойовиків розвідувально-диверсійного загону «Вовки» були направлені до білоруської частини Чорнобильської зони відчуження. У ніч на 23 лютого 2022 року група редутівців перейшла Сіверський Донець поблизу Станиці Луганської та провела розвідку в тилу українських військ. Відразу після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, керівництво ПВК спішно розпочало масштабне вербування найманців для участі у війні, в рамках якого навіть роздрукували так звані «чорні списки» (списки осіб, що не пройшли співбесіду до ПВК та колишніх найманців, що були з неї звільнені). Численні новостворені загони ПВК взяли участь у бойових діях одразу на багатьох напрямках: Київському, Харківському, Донецькому та Луганському. На початку березня 2022 року, у Київській області внаслідок поганої координації російських військ, дві колони ПВК, сприйнявши одна одну за противника, влаштували між собою перестрілку, в ході якої був поранений командир одного із загонів «Редуту» Іван Міхеєв, позивний «Сєвєр». 20 березня «Сєвєр» від отриманих поранень помер у госпіталі.[7][11]
Наприкінці березня російські війська розпочали відступ із півночі України. Підрозділи «Редуту», що прикривали відхід сил 36-ї загальновійськової армії ЗС РФ були виведені з Київської області в Білорусь та згодом перекинуті на Харківський напрямок.
22 червня ударом РСЗВ був знищений штаб РДЗ «Вовки» у селі Олександрівка Ізюмського району. Згодом полонені розповіли, що внаслідок обстрілу загинули 16 бойовиків.[12] 10 вересня у Харківській області українські військові із розвідгрупи «Барс» 25-ї повітрянодесантної бригади влаштували засідку на російську колону та взяли у полон двох найманців-громадян Узбекистану. За словами полонених, обидва були завербовані в ПВК у Москві.[13][14] 19 вересня 2022 року поблизу Лимана було взято у полон громадянина Білорусі, що в липні 2022 підписав контракт із ПВК «Редут». 6 жовтня СБУ повідомила йому про оголошення підозри у найманстві.[15]На початку 2023 року низка підрозділів Редуту, зокрема 60-та ОДШБр «Ветерани» та ПВК «Потік» були направлені до околиць Авдіївки та Бахмута.
6 червня 2023, одразу 8 бойовиків бригади «Ветерани» були взяті в полон бійцями 127-ої бригади ТрО поблизу Бахмута.[16]
18 січня 2024 найманці загону «Тигри» за підтримки «Ветеранів» провели операцію із захоплення району комплексу «Царська Охота» в Авдіївці, під час якої 150 бойовиків, після проведення підготовчих інженерних робіт, пройшли понад 2 кілометри підземною водопровідною трубою у тил ЗСУ та, заставши зненацька український гарнізон, змогли взяти позиції під свій контроль.[17][18] Наприкінці січня стало відомо про ліквідацію Павла «Піонера» Фролова – командира батальйону Редуту, який займався плануванням цієї операції. За даними російських ЗМІ, Фролов загинув, підірвавшись на міні, так і не доживши до прориву української оборони.[19]
Буркіна-Фасо
У травні 2024 року група бійців 81-ї добровольчої бригади «Ведмеді» чисельністю у 100 осіб була направлена до Буркіна-Фасо на підтримку військової хунти капітана Ібрагіма Траоре. Наприкінці серпня найманці покинули країну та були перекинуті до Курської області для відбиття наступу ЗСУ.[20]
Воєнні злочини
Відомо про участь найманців «Редуту» у катуваннях та вбивствах мирних жителів, зокрема, ветеранів війни на сході України. Так, 11 жовтня 2022 року СБУ повідомила про взяття у полон на Харківщині російської ДРГ, у складі якої були 2 військових 16-ї бригади спецпризначення ЗС РФ та двоє бійців ПВК «Редут». Полонені зізналися про причетність до катування цивільних у смт Борова. На місці злочину, на території бази відпочинку «Світло Шахтаря», поліцейські виявили катувальну яму із тілами двох чоловіків зі слідами тортур. За інформацією Національної поліції, у тій же ямі було закатовано ветерана АТО Сергія Авдєєва.[21]
Командування
За даними ЗМІ, імовірним керівником ПВК є майор Костянтин Мірзаянц, колишній заступник командира 45-го полку ПДВ.[5][11]
Втрати
Із відкритих джерел відомо про деякі втрати ПВК у Сирії та Україні:
Згідно трофейним документам, втрати РДО «Вовки» зі складу Редуту в боях за Київ у лютому-березні 2022 склали: 3 убитих, 1 зниклий безвісти та не менше 8 поранених. Станом на перше липня, кількість убитих зросла до 21, а поранених – до 84. Таким чином, менш ніж за 5 місяців участі у війні, загін втратив 37% особового складу.[7][12]
