Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(липень 2020)
У 1945 році переїхав до Німеччини, у 1947—1949 роках — професор історії права УВУ (Мюнхен). Фахівець з українського права, історії західноєвропейського права.
З 1949 року у США. Стажувався в Університеті Сент-Джонса (штат Нью-Йорк). Студіював економіку в провідних університетах 1952—1953 роках, з 1953 по 1956 рік — в м. Брукліні (США).[2]
Працював у Ратгерському (Ротжерському)[2] університеті (шт. Нью-Джерсі). З 1960-х років жив у Вашингтоні та Нью-Йорку. Мав адвокатську практику.
Сфера наукових зацікавленостей: історія давнього українського судового та процесуального права.
Основні праці
«Ґрунтовий процес Гетьманщини XVII—XVIII ст.» (1938),
«Міські суди на Україні після 1648 р.» (1948),
«Давнє українське судове право. Конспект викладів» (1949, link),
«Ідеї гуманності й демократизму в карнім праві княжої України» (1949),
«Нарис історії українського карного права» (1951),
«З минулого української адвокатури. Спроба історичного нарису» (1962),
«Проблема підсудності» (1974),
«Джерела процесового права» (1976),
«Проблема приватноправового характеру процесу» (1977),
«Предмет історії українського права в УВУ й його викладачі (1921—1981)» (1983),
«Суди й судовий процес старої України» (1990),
«Ґрунтове судочинство на Лівобережній Україні в другій половині XVII—XVIII столітті» (1994).
Ярослав Падох — активний громадський діяч української діаспори у США. Був головою НТШ у США, президентом Світової ради НТШ, членом Товариства українських правників, дійсний член Українського історичного товариства (США). Член Українського конґресового комітету Америки, Пластової старшини у США (голова Головної пластової старшини у США, 1958—1960 роки[2]). Головний секретар Українського народного союзу від 1958 року.
