Товкмак (від української "товкмачити")^[1], чи кий (від прасл. *kyjь)^[2] — найпростіша зброя ударно-роздрібнюючої дії, що являє собою дрючок, частину стовбура дерева, звужену на тому кінці, який слугує держаком^[3][4][5]. Часто використовувався цілий стовбур маленького дерева; його комлева частина утворювала кулеподібне потовщення, що було вражальним елементом^[5].

Іноді називалась просто палиця. Товкмаки відомі з часів кам'яної доби (період палеоліту). Спочатку вони були повністю дерев'яними, потім з'явилися кам'яні навершя, а в добу бронзи — металеві^[6]. У давньогрецькій міфології палиця з оливи (в інших варіантах з дубу чи ясену) була зброєю Геракла.

У деяких народів палиця видозмінилася з ударної в колольну зброю (кіррі африканських бушменів). З метальних палиць пізніше розвинувся бумеранг^[6].

В Україні киї були зброєю незаможних козаків: «Которий козак не має в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає» (народна пісня)^[7][5]. Кий також використовувася для тілесних покарань — так званого кийового покарання. Звідси примовка: «Хто мене пом'янув, щоб кий не минув!»^[8]. У запорожців покарання киями застосовувалося за серйозні проступки. Ось як описує його П. О. Куліш у романі «Чорна рада»:

Горопаху Кирила Тура зв'язали вірьовками да й повели до стовпа, що стояв недалеко. Прив'язали бідаху так, щоб можна було повертатись на всі боки, ще й праву руку оставили на волі, щоб можна було бідоласі достати ківш да випити меду або горілки; бо так водилось у тих химерних низовців, що коло стовпа тут же й горілка стоятиме у діжечці і калачів решето — раз для того, щоб, завдавши голові хмелю, не так тяжко було горопасі кінчати жизнь, а, вдруге, для того, щоб охотніш козаки брались за киї. Тут-бо й київ лежав оберемок. Отеє ж усякий братчик, ідучи мимо, зупиниться коло стовпа, вип'є коряк меду чи горілки, калачем закусить, візьме кий, ударить раз виноватого по спині — да й пішов своєю дорогою. «А вже в їх таке було прокляте заведеніє,— розказують було старосвітські люде,— що як сім раз одважить киякою, то хліба більш не їстимеш». Рідко-рідко траплялось, що жоден братчик до ковша не доторкавсь, а проходив мимо, мов і не бачив нічого. То було простоїть бідний тімаха своє врем'я, одв'яжуть — да й прав. Тілько, щоб заслужити таку ласку в товариства, треба було козакові не знать яким бути лицарем.

У російських землях поряд з киями для озброєння найбідніших ратників вживалися ослопи (згадки в літописах з XV ст.). Це був дрюк, товстий кінець якої був поцвяхований залізними вістрями чи окутий залізом^[9].

Нащадками палиць-київ є булави, пірначі та інші види зброї ударно-роздрібнюючої дії^[3].

У Новий і Новітній час палиці були звичайною зброєю індіанських і багатьох африканських народів. Індіанський томагавк первісно являв собою прикрашену палицю (пізніше назва стала вживатися щодо сокирок).

Під час Першої світової війни так звані «окопні палиці» використовувалися обома сторонами конфлікту в рейдах по ворожих позиціях, рукопашних сутичках в окопах^[10].

• Бита — спортивний прилад, що часто використовується як зброя
• Булава — палиця з кулястим навершям, часто металевим
• Бумеранг — вигнута кидальна палиця
• Гумова палиця — спецзасіб, що використовується співпрацівниками правоохоронних органів, силових і охоронних структур, карно-виправної системи
• Дзюте — японська традиційна зброя, яку іноді відносять до кинджалів, хоча формально це невелика кидальна палиця
• Кабутоварі — японська традиційна зброя; нагадує дзютте
• Канабо — японська палиця, у вигляді посоха чи короткого кия з невеликими незагостреними дерев'яними шипами
• Кнобкері (англ. knobkerry, knobkerrie, knobkerie, афр. knopkierie) — традиційна південноафриканська палиця
• Куляста палиця — зброя північноамериканських індіанців, що складалася з держака з кулястим дерев'яним чи кам'яним навершям
• Мере — традиційна маорійська палиця, зроблена з нефриту, різновид пату
• Окопна палиця — зброя, використовувана в окопних сутичках під час Першої світової війни
• Пату — традиційна полінезійська палиця
• Приклад-палиця — зброя північноамериканських індіанців, що нагадувала ложе рушниці з масивним прикладом
• Рунгу (суах. rungu) — традиційна східноафриканська палиця
• Танбо — японська традиційна зброя, пряма палиця однакового по довжині діаметру, завдовжки 1 м
• Телескопічна палиця — різновид поліцейського кийка з телескопічним корпусом
• Тонфа — традиційна окінавська зброя, що нагадує формою поліцейський кийок
• Ханбо — японська традиційна зброя, пряма палиця однакового по довжині діаметру, завдовжки 90 см
• Шилейла — традиційна ірландська викривлена палиця з кулястим навершям

• Не києм, так палицею — однаково
• За всяку провину києм у спину (Не за всяку провину києм у спину)
• Обламати кий — дуже побити
• Хто хоче пса вдарити, той кия найде (із записів М. Номиса)
• Язик доведе до Києва і до кия (із записів М. Номиса)
• Як буду женитися, то покличу дивиться і віддячу не кийком, то палицею
• Покуштувати київ — бути побитим киями
• Палицею кинути — близько, зовсім недалеко

• 
  Палета фараона Нармера. 4 тисячоліття до н.е. Каїрський єгипетський музей.
• 
  Статуя «Геркулес з Бичачого форуму». Капітолійські музеї.
• 
  Невідомий французький художник. Дама з хлопчиком у костюмі Геракла. 1630-ті роки. Замок Сіхров.
• 
  Три типи томагавків. Крайній праворуч являє собою палицю з кулеподібним навершям.
• 
  Сучасна реконструкція оригінального вигляду томагавка.
• 
  Палиця з острова Пасхи. Музей мистецтв Гонолулу.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палиця (зброя)

• Палиця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1276. — 1000 екз.
• Палица // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).