Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Палладін Володимир Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палладін.
Палладін Володимир Іванович
рос. Палладин Владимир Иванович
Палладін Володимир Іванович
Палладін Володимир Іванович
Палладін Володимир Іванович
Народився11 (23) липня 1859(1859-07-23)
Москва, Російська імперія
Помер3 лютого 1922(1922-02-03) (62 роки)
Петроград, СРСР
ПохованняСмоленське православне кладовище
Місце проживанняПетроград, Миколаївська набережна 1 (1921 — 03 лютого 1922)
Країна Російська імперія
Діяльністьбіохімік, ботанік, професор, хімік
Alma materПерша московська гімназіяd[1]
фізико-математичний факультет Московського університетуd (1883)[2]
Галузьботаніка, біохімія
ЗакладПетербурзька академія наук
Науковий ступіньчлен-кореспондент (1905), академік (1914)
Науковий керівникТимірязєв Климент Аркадійович
Аспіранти, докторантиNikolay Maksimovd
Львов Сергій Дмитровичd
ЧленствоРосійська академія наук[3]
Відомий завдяки:заснуванням школи фізіологів і біохіміків рослин
ДітиПалладін Олександр Володимирович
CMNS: Палладін Володимир Іванович у Вікісховищі

Палладін Володимир Іванович (11 (23) липня 1859(18590723) року, Москва,— 3 лютого 1922 року, Петроград) — український

Батько Олександра Володимировича Палладіна, біохіміка, президента Академії наук УРСР в 1946—1962 роках.

Біографія

Закінчив Московський університет (1883), учень К. А. Тімірязева і І. М. Горожанкіна. Професор Харківського (1889), Варшавського (1897), Петербурзького (1901—1914) університетів.

Основні роботи

Один з творців теорії дихання рослин як сукупності ферментативних процесів, які здійснюються системою оксидаз і дегідрогеназ. Згідно з Палладіном, у першій фазі дихання проходить анаеробний розпад води та вуглеводнів і відновлення так званих дихальних хромогенів, які служать акцепторами і переносниками водню. В другій фазі — кисень з повітря окислює хромогени, які при цьому перетворюються в дихальні пігменти.

Вивчав процеси утворення ферментів і координацію їхніх дій.

Видані твори

  • Физиология растений, 9 изд., М.— Л., 1924
  • Избранные труды, М., 1960

Джерела

  • Палладин В. И., проф. Физиология растений / с 5 портретами и 182 рисунками в тексте. — 6-е изд. — СПб. : Изд. А. С. Суворина, 1911. — X + 356 с.
науковець Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ Сытин А. К. Дмитрий Иванович Литвинов: материалы к биографии, Dimitri Ivanovich Litvinov: Materials for a Biography // Историко-биологические исследования — 2014. — Т. 6, вып. 3. — С. 11–34. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  2. ↑ Фокин С. И., Завойская Н. Е. Владимир Тимофеевич Шевяков (1859–1930): изучение простейших Неаполитанского залива. История длиною в жизнь. Часть I. В Российской империи, Wladimir Timopheyevitch Schewiakoff (1859–1930): Investigation of Protists of the Gulf of Naples. A Life Long Story. Part I. In the Russian Empire // Историко-биологические исследования — 2016. — Т. 8, вып. 1. — С. 66–93. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  3. ↑ Бубырева В. А., Гельтман Д. В. В.Л. Комаров и Санкт-Петербургский университет, Vladimir L. Komarov and St. Petersburg University // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 4. — С. 68–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14004
Kembali kehalaman sebelumnya